1. Словник української мови в 11 томах

непоправний

НЕПОПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Який важко або неможливо поправити, виправити.

Непоправним злочинством здавалось лежання, коли стільки роботи ждало його (Стельмах, II, 1962, 387);

Доринка збагнула, що зробила непоправну помилку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 330);

// Якого не можна вже уникнути, позбутися.

Його слова, збентеження підказали Мерфі, що сталося непоправне лихо (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 134);

Смерть Анта завдала великої й непоправної шкоди роду (Скл., Святослав, 1959, 97);

// у знач. ім. непопра́вне, ного, с. Лихо, нещастя, якого не можна вже уникнути, позбутися.

Ще не в силі збагнути те непоправне, що зараз сталося, він тільки дивився круглими від жаху очима на розвалену.. батькову голову (Багмут, Опов., 1959, 27).

2. Нездатний виправитися; упертий у своїх переконаннях, звичках і т. ін.

— Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з .. непоправним шарлатаном (Н.-Лев., III, 1956, 393);

[Ада:] Ви, Івасю, все ще непоправний фантаст (Ірчан, І, 1958, 102);

Згодом Назара, як непоправного, виключили з школи (Збан., Переджнив’я, 1955, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоправний — непопра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непоправний — (хто) невиправний, годі виправити кого; (- втрату) неоплатний, г. невіджалуваний. Словник синонімів Караванського
  3. непоправний — -а, -е. 1》 Якого важко або неможливо поправити, виправити. || Якого вже не можна уникнути, позбутися. || у знач. ім. непоправне, -ного, с. Лихо, нещастя, якого вже не можна уникнути, позбутися. 2》 Нездатний виправитися; упертий у своїх переконаннях, звичках і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непоправний — НЕПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який важко або неможливо поправити, виправити. Непоправним злочинством здавалось лежання, коли стільки роботи ждало його (М. Стельмах); Доринка збагнула, що зробила непоправну помилку (І. Словник української мови у 20 томах
  5. непоправний — НЕВИПРА́ВНИЙ (нездатний виправитися, стійкий у своїх, звичайно негативних, схильностях, звичках і т. ін.), НЕПОПРА́ВНИЙ, БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. розм.; ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, ЗАШКАРУ́БЛИЙ (який відзначається вже давніми, міцними звичками і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. непоправний — Непопра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)