1. Словник української мови у 20 томах

непослідовний

НЕПОСЛІДО́ВНИЙ, а, е.

Який не дотримується певного порядку розташування, позбавлений внутрішньої закономірності; нелогічний.

З уривчастої, непослідовної розповіді схвильованого П'ятки Іван зрозумів, що події розгортаються швидко (П. Колесник);

// Який думає, діє, висловлюється всупереч логіці (про людину).

Я слухаю мовчки, хоч мені є що заперечити. Та й Христолобенко у своїх судженнях такий непослідовний, що весь час суперечить собі (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непослідовний — непослідо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непослідовний — -а, -е. Позбавлений послідовності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непослідовний — БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. непослідовний — НЕПОСЛІДО́ВНИЙ, а, е. Позбавлений послідовності. Тактика меншовиків суперечлива і непослідовна.. (Ленін, 12, 1970, 148); З уривчастої, непослідовної розповіді схвильованого П’ятки Іван зрозумів, що події розгортаються швидко (Кол., Терен.., 1959, 65). Словник української мови в 11 томах