1. Словник української мови у 20 томах

непоштивий

НЕПОШТИ́ВИЙ, а, е, розм.

Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий.

[Софія Грич:] Ти непоштива дівчинка, я не хочу тебе слухати (І. Кочерга);

– Ти дивись, який він непоштивий! – звернувся Січкар до Варчука. – За це нам колись отак чуба крутили (М. Стельмах);

// Який містить у собі неповагу, нечемність, неввічливість.

Старий Бриль гнівно урвав непоштиву синову мову (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоштивий — непошти́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. непоштивий — див. грубий Словник синонімів Вусика
  3. непоштивий — -а, -е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий. || Який містить у собі неповагу, нечемність, неввічливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непоштивий — НЕПОШТИ́ВИЙ, а, е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий. [Софія Грич:] Ти непоштива дівчинка, я не хочу тебе слухати (Коч., II, 1956, 340); — Ти дивись, який він непоштивий! — звернувся Січкар до Варчука. Словник української мови в 11 томах