непоштивий
НЕПОШТИ́ВИЙ, а, е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий.
[Софія Грич:] Ти непоштива дівчинка, я не хочу тебе слухати (Коч., II, 1956, 340);
— Ти дивись, який він непоштивий! — звернувся Січкар до Варчука. — За це нам колись отак чуба крутили (Стельмах, II, 1962, 138);
// Який містить у собі неповагу, нечемність, неввічливість.
Старий Бриль гнівно урвав непоштиву синову мову (Смолич, Мир.., 1958, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непоштивий — непошти́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- непоштивий — див. грубий Словник синонімів Вусика
- непоштивий — -а, -е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий. || Який містить у собі неповагу, нечемність, неввічливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непоштивий — НЕПОШТИ́ВИЙ, а, е, розм. Який не виявляє поваги до когось; нечемний, неввічливий. [Софія Грич:] Ти непоштива дівчинка, я не хочу тебе слухати (І. Кочерга); – Ти дивись, який він непоштивий! – звернувся Січкар до Варчука. Словник української мови у 20 томах