1. Словник української мови у 20 томах

несамовито

НЕСАМОВИ́ТО.

Присл. до несамови́тий.

Івась несамовито закричав, схопився і кинувся до дверей (Панас Мирний);

Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині (О. Донченко);

Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. несамовито — несамови́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. несамовито — Присл. до несамовитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. несамовито — Несамови́то, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. несамовито — НЕСАМОВИ́ТО. Присл. до несамови́тий. Івась несамовито закричав, схопився і кинувся до дверей (Мирний, І, 1954, 272); Вітер несамовито стугонів віконницями, гудів у комині (Донч. Словник української мови в 11 томах
  5. несамовито — Несамовито нар. 1) Изступленно. 2) Въ высшей степени сильно. Рве, сіна, горишь, та хоч не так болить несамовито. Мир. Пов. II. 52. Словник української мови Грінченка