нещасливець
НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
1. Той, хто не мав успіху, удачі, талану в чому-небудь, кому не поталанило, не пощастило в чому-небудь.
Збирає вудки нещасливець, На другий бік убрід бреде (С. Воскрекасенко);
Через голову касира він гукнув нещасливцям: – Гей, малеча, хто швиденько принесе куль соломи – пропустимо в театр! (М. Стельмах).
2. Той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.; безталанник, нещасник.
Тільки деякі нещасливці закривають лице руками і в гіркому розпачі стогнуть. (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нещасливець — (той, хто зазнав багато горя) безталанник, розм. бідолаха, горопаха, діал. сірома, сіромаха; у знач. ім. нещасний, бідолашний. Словник синонімів Полюги
- нещасливець — нещасли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нещасливець — -вця, ч. Той, кому не щастить у чому-небудь, хто часто переживає якесь нещастя, горе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нещасливець — НЕВДА́ХА розм. (той, кому не щастить у чому-небудь, хто робить щось не так, як треба), НЕВДА́ТНИК розм.; НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ (той, кому не пощастило в чому-небудь). Я щиро переживав провал вистави і.. вирішив висловити своє обурення з артиста-невдахи (П. Словник синонімів української мови
- нещасливець — НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, кому не щастить у чому-небудь, хто часто переживає якесь нещастя, горе. Тільки деякі нещасливці закривають лице руками і в гіркому розпачі стогнуть… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах