нещасливий
НЕЩАСЛИ́ВИЙ, а, е.
1. у чому. Який не має успіху, удачі, талану в чому-небудь, якому не таланить, не щастить у чому-небудь; неталанливий, неталанистий.
Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері (М. Рильський).
2. У якого життєві обставини склалися невдало, несприятливо.
Хто йшов до суду, хоч би правда сто раз була на його боці, тремтів і вважав себе нещасливим, бо “панського суду ніхто не певен” (І. Франко).
3. Який зазнав багато горя, кривди, поневірянь (про людину, землю, країну тощо).
За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (П. Грабовський).
4. Який спричинився або спричиняється до неприємностей, прикрощів, призводить до чийогось горя, нещастя і т. ін.
– Доле моя нещаслива! Що ти наробила? Нащо мені дітей дала? Чом мене не вбила? Нехай вони б поховали, А то я ховаю (Т. Шевченко);
– Коли трапиться .. нещасливий випадок в селі і є лікар зараз же на місці, під рукою, – то це велика справа (Ірина Вільде);
Для Романа світ кохання найповніше розкривався в піснях; але у них завжди любов була нещасливою, з печаллю розлуки і горем утрати (М. Стельмах).
5. Пов'язаний з чиїмось горем, нещастям, стос. до нього (про місце, час).
От з того часу оминають нас опришки, бо тут, у Яворові, нещасливе місце для них (Г. Хоткевич);
В сіє-то нещасливе врем'я .. Прибіг гінець з письмом к Латину (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- нещасливий — (який не має щастя) нещасний, згорьований, безталанний, бездольний, (що зазнав багато мук) багатостраждальний, (який живе в біді) бідний, горопашний, (який приносить нещастя) фатальний, злощасний. Словник синонімів Полюги
- нещасливий — нещасли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- нещасливий — НЕЩАСЛИВИЙ – НЕЩАСНИЙ Нещасливий. 1. Позбавлений щастя, радості тощо: нещаслива людина, нещасливий в особистому житті. [Меланія Семенівна:] Я така нещаслива, така нещаслива була за своїм чоловіком!.. (Б.Грінченко). Літературне слововживання
- нещасливий — Бездолець, бездольний, бездольник, безталанний, безталанник, безщасний, бідага, бідняга, бідолага, бідолайчик, бідолах, бідолаха, бідолашечка, бідолашка, бідоряга, бідоряжечка, бідоряжка, горопаха, горопашний, горопашник, горювальник, зазнайбіда... Словник синонімів Вусика
- нещасливий — [неишчасливией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- нещасливий — -а, -е. 1》 Позбавлений щастя, радості і т. ін. || у чому. Якому не щастить у чому-небудь. 2》 Який приносить горе, нещастя і т. ін. || Пов'язаний з чиїмось нещастям, горем, стос. до нього (про місце, час). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нещасливий — Нещаслива година, як лиха родина. Бо не поможе в біді, а іще гірше пошкодить. Нещасливий і неосторожний, то собі браття. Бо оба терплять. Приповідки або українсько-народня філософія
- нещасливий — бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година!... Фразеологічний словник української мови
- нещасливий — НЕВДА́ЛИЙ (про дію, відрізок часу і т. ін. — який закінчився або проходив не так, як хтось бажав), НЕВДА́ТНИЙ, НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил. Перестраждавши потай після невдалої втечі, Кульбака знов набирав духу для життя (О. Словник синонімів української мови
- нещасливий — Нещасли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нещасливий — НЕЩАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Позбавлений щастя, радості і т. ін. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана, — і вже повік нещасливий він житиме (Вовчок, І, 1955, 203); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби... Словник української мови в 11 томах
- нещасливий — Нещасливий, -а, -е Несчастливый, несчастный. Прости мене нещасливу, я од тебе одрікаюсь. Стор. МПр. 55. Словник української мови Грінченка