нещасливий

НЕЩАСЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Позбавлений щастя, радості і т. ін.

Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана, — і вже повік нещасливий він житиме (Вовчок, І, 1955, 203);

За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (Граб., І, 1959, 82);

// у чому. Якому не щастить у чому-небудь.

Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері (Рильський, III, 1956, 245).

2. Який приносить горе, нещастя і т. ін.

— Доле моя нещаслива! Що ти наробила? Нащо мені дітей дала? Чом мене не вбила? Нехай вони б поховали, А то я ховаю (Шевч., І, 1963, 137);

— Коли трапиться.. нещасливий випадок в селі і є лікар зараз же на місці, під рукою, — то це велика справа (Вільде, Сестри.., 1958, 43);

Для Романа світ кохання найповніше розкривався в піснях; але у них завжди любов була нещасливою, з печаллю розлуки і горем утрати (Стельмах, І, 1962, 400);

// Пов’язаний з чиїмось нещастям, горем, стос. до нього (про місце, час).

От з того часу оминають нас опришки, бо тут, у Яворові, нещасливе місце для них (Хотк., II, 1966, 72).

◊ Нещасли́ва[я] годи́на (годи́нонька):

а) уживається як вигук при вираженні горя, нещастя і т. ін.

Нещаслива годинонько, Що ж я наробила? Ой нащо ж я свою долю Та й занапастила! (Л. Укр., І, 1951, 331);

— Нещасливая годинонько, безталанна моя доленько! (Мирний, І, 1954, 85);

б) уживається в складі лайливого виразу.

Побий тебе лиха година та нещаслива! (Номис, 1864, № 8740);

— А щоб випускала лихая година та нещаслива і вашого справника (Кв.-Осн., II, 1956, 272).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

нещасливий

Значення в інших словниках