1. Словник української мови в 11 томах

нещасливець

НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, кому не щастить у чому-небудь, хто часто переживає якесь нещастя, горе.

Тільки деякі нещасливці закривають лице руками і в гіркому розпачі стогнуть… (Л. Укр., III, 1952, 731);

Збирає вудки нещасливець, На другий бік убрід бреде (Воскр., З перцем!, 1957, 25);

Через голову касира він гукнув нещасливцям: — Гей, малеча, хто швиденько принесе куль соломи — пропустимо в театр! (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нещасливець — (той, хто зазнав багато горя) безталанник, розм. бідолаха, горопаха, діал. сірома, сіромаха; у знач. ім. нещасний, бідолашний. Словник синонімів Полюги
  2. нещасливець — нещасли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. нещасливець — -вця, ч. Той, кому не щастить у чому-небудь, хто часто переживає якесь нещастя, горе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нещасливець — НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто не мав успіху, удачі, талану в чому-небудь, кому не поталанило, не пощастило в чому-небудь. Збирає вудки нещасливець, На другий бік убрід бреде (С. Словник української мови у 20 томах
  5. нещасливець — НЕВДА́ХА розм. (той, кому не щастить у чому-небудь, хто робить щось не так, як треба), НЕВДА́ТНИК розм.; НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ (той, кому не пощастило в чому-небудь). Я щиро переживав провал вистави і.. вирішив висловити своє обурення з артиста-невдахи (П. Словник синонімів української мови