нещасливий

НЕВДА́ЛИЙ (про дію, відрізок часу і т. ін. — який закінчився або проходив не так, як хтось бажав), НЕВДА́ТНИЙ, НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил. Перестраждавши потай після невдалої втечі, Кульбака знов набирав духу для життя (О. Гончар); Він менше всіх відчував незадоволення з приводу невдатної експедиції (Г. Хоткевич); В сіє-то нещасливе врем'я.. Прибіг гінець з письмом к Латину (І. Котляревський). — Пор. 1. несприя́тливий, 3. неща́сний.

НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст.; НЕЩАСЛИ́ВИЙ (у якого життєві обставини склалися невдало, несприятливо); ГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГОРОПА́ШНИЙ розм. (який живе в горі, біді); ЗЛОЩА́СНИЙ (який заслуговує на співчуття). Не винна ти, що я не маю долі, Не винна ти, що я така нещасна! (Леся Українка); Бідній сиротині без батька темний, непривітний світ! (І. Франко); І багата я, і вродлива я, Та не маю собі пари, Безталанна я (Т. Шевченко); На його кроки здалеку іржанням обізвалися коні... "Бідненькі вони, певне, пропадають від жаги, і ніхто ж не пожалів сердешну худобину" (М. Стельмах); Мотається, мотається батько сам... знесилений, стомлений, так сумує сердечний (А. Тесленко); — Знайшли той страшний табір, де тисячі бідолашних солдатів умирали за колючим дротом (І. Цюпа); Хто йшов до суду, хоч би правда сто раз була на його боці, тремтів і вважав себе нещасливим, бо "панського суду ніхто не певен" (І. Франко); — Приліг би ти, синку, відпочив трохи... То ж, певно, находився, то ж, видати, намерзся, горопашний (Ю. Збанацький); А скільки вже проплавало гусей там, де втонув злощасний Одіссей! (Л. Костенко). — Пор. 1. невда́тний.

НЕЩА́СНИЙ (про людину, землю, країну тощо — який зазнав багато горя, кривди, поневірянь), НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил., ЗГОРЬО́ВАНИЙ, БАГАТОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил., НАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ЗАГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГІРКИ́Й заст., МНОГОСТРАЖДА́ЛЬНИЙ підсил. уроч., МНОГОСТРА́ДНИЙ підсил. уроч. рідше; ЗНЕДО́ЛЕНИЙ, ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ рідше (позбавлений найнеобхіднішого в житті). По згарищу бродили якісь люди — то були, мабуть, нещасні пожильці — і розгрібали димливі купи попелу і сміття (Ю. Смолич); За народ свій нещасливий, Повна щирої журби, Ти ступила на правдивий Шлях святої боротьби (П. Грабовський); Невже покинув землю ти згорьовану, священну? (М. Шеремет); Війська трьох Білоруських і 1-го Прибалтійського фронтів б'ють фашистські армії групи "Центр" у багатостраждальній Білорусії (П. Автомонов); І бачить він, що се вбога і гірка дівчина: ..спідниця на ній вицвіла і уся в латках (Марко Вовчок); Та мамина віра у світло, яке принесуть знедоленим людям її просвічені сини, зогрівала її до самої смерті (Р. Іваничук).

НЕЩА́СНИЙ (який спричинився або спричиняється до неприємностей, непорозуміння, призводить до невдачі і т. ін.), ЗЛОЩА́СНИЙ, НЕЩАСЛИ́ВИЙ, ФАТА́ЛЬНИЙ, ФЕРА́ЛЬНИЙ перев. із сл. день, число, заст. (позбавлений удачі, щастя). Як же випадав коли такий нещасний день, що ні роботи, ні в шинку нікого, а в самого ні крихти хліба, ..не гріх тоді й підняти, що легко лежить!.. (Панас Мирний); Вона почала (розповідь) з неділі, з тієї злощасної прогулянки в ліс, коли її так безсердечно образив Василь (А. Хижняк); От з того часу оминають нас опришки, бо тут, у Яворові, нещасливе місце для них (Г. Хоткевич); Колгоспники показують густий сад, де колись стояла фатальна корчма (В. Кучер). — Пор. 1. лихи́й, 1. невда́лий.