нидіти

НИ́ДІТИ, ію, ієш, недок.

1. Живучи в тяжких умовах існувати без розвитку, перебувати у стані поступового занепаду; скніти, животіти.

– Ой, важке наше життя! Ми нидіємо та чевріємо отут. Не живемо, та тільки животіємо в цій глушині (І. Нечуй-Левицький);

На бистрині не легко плавать, Бо хвиля зносить, хвиля рве. Хто нидіє, а не живе, Нехай шукає тиху заводь! (Д. Павличко).

2. Знемагати, зазнавати почуття нудоти, душевної муки від бездіяльності, одноманітності, марнуючи час; нудьгувати, марудитися, томитися.

Її жива, кровиста натура ниділа і сохла в тій холодній, бездільній самоті (І. Франко);

– Чогось ви, тітко Лучіко, дуже впадаєте біля нашої Ляни! Коли вас немає, дівчинка просто нидіє! (М. Чабанівський);

// без дод. і над чим. Знемагати, зазнавати душевної муки, довго і одноманітно здійснюючи, виконуючи що-небудь.

Пішовши в Крим за сіллю, В дорозі нидіє [чумак] двадцяту вже неділю (П. Гулак-Артемовський);

Друзі-однокласники працюють у Казахстані, на Донбасі, а вона нидіє над зведеннями (Є. Кравченко);

Нидіти над підручниками.

3. Втрачати сили, ставати фізично слабшим; хиріти.

Стара попадя над дочками тремтіла Та посагу скрині складала для них, Ниділа й сивіла, спадаючи з тіла В великій гризоті й турботах дрібних (Л. Первомайський);

Вона боязко, турботно придивлялася до Зінька – як йому: чи легшає? Чи видужує? А він усе кволився, все нидів (Б. Грінченко);

// В'янути, сохнути (про рослини); чахнути.

На вікні ниділа в горщику миршава квітка (О. Копиленко);

Під їх [будяків] .. листям, що широким вінком розлягається по землі, .. нидіє м'яка травка (І. Франко).

4. рідко. Набридливо скаржитися на що-небудь; нарікати, пити.

– Хто ж розкує нашого духа? .. – нидів Іваницький, похитуючи, як немовля, головою (П. Колесник).