нидіти

В'Я́НУТИ (про рослину — втрачати свіжість), ЗАВ'ЯДА́ТИ, БЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'ЯДА́ТИ, ПРИГОРЯ́ТИ (ПРИГОРА́ТИ) (частково); НИ́ДІТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ діал. (рости напівзів'ялою, миршавою). — Док.: пов'я́нути, зів'я́нути, зав'я́нути, зв'я́нути, зав'я́ти, збля́кнути, прив'я́нути, пригорі́ти, зани́діти, зача́хнути. Війнуло холодом над Дніпром, студена стала вода, в'яли трави й квіти на берегах, птахи летіли на південь (С. Скляренко); Паростки маньолій блякнули і жовкли (Я. Щоголів); Хворі рослини спочатку трохи прив'ядають та жовкнуть (з журналу); Під їх (будяків).. листям, що широким вінком розлягається по землі, ..нидіє м'яка травка (І. Франко); Просо не росте, пожовкло, тільки чевріє (Словник Б. Грінченка).

ЖИВОТІ́ТИ (жити в тяжких умовах; існувати без розвитку, перебувати у стані поступового занепаду), СКНІ́ТИ, НИ́ДІТИ. (Івась:) Чи подумали ви, що в цьому льоху на моїх очах не живе, а животіє троє нещасних, найближчих мені людей? (Мирослав Ірчан); Раніше в селі школа ледве животіла, а в революцію і зовсім закрилась (М. Стельмах); Уперед! Годі скніти рабами, Час кормигу гидливу знести! (П. Грабовський); Як хороше! ..Яке щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві (О. Досвітній). — Пор. 1. бідува́ти.

НУДЬГУВА́ТИ (відчувати гнітючий душевний стан від бездіяльності, відсутності розваг, інтересу до навколишнього), НУ́ДИ́ТИСЯ, СКУЧА́ТИ рідше; НИ́ДІТИ, СКНІ́ТИ, МАРУ́ДИТИСЯ розм., ТОМИ́ТИСЯ (знемагаючи від бездіяльності, одноманітності кого-, чого-небудь); ХАНДРИ́ТИ розм., КИ́СНУТИ розм. (перебуваючи в пригніченому стані). Дівчата сиділи в кімнаті з відчиненим вікном і нудьгували (Ю. Яновський); Нудився (Антосьо), марудився, чогось хотілось — і сам не знав чого (А. Свидницький); В цей день (неділю) працювати — від Бога гріх, а від людей — сором. Тож і доводилось скніти в самоті з думами своїми (І. Цюпа); Відчувши в собі неспокій, ..Ольга сумувала, хандрила, не знаходила собі місця (А. Іщук); Терентій поснував по подвір'ї, ..зайшов до хати, щось буркнув Дарині, яка все кисла після смерті дитини (М. Стельмах). — Пор. сумува́ти.

СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бшати, послабі́шати, збезси́літи, обезсиліти, підупа́сти, перевести́ся, зда́ти, зани́діти, зни́діти, зни́кнути (зникти), пони́кнути, захи́ріти, ослабі́ти. Явдоха почувала, що слабне (О. Донченко); Раніше молодиця народжувала, поки на тих дітей геть уся переводилась (Є. Гуцало); Невже ж він має сам своєю особою та нидіти з жури? (Лесь Мартович); В міру того, як дух кріпшав, його тіло никло й никло (А. Крушельницький); — Кожній культурній людині добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Ю. Смолич); Наталка поникла, втративши на мить всю силу (О. Довженко). — Пор. 1. висна́жуватися.