но
НО¹, част.
1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ, способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін.
– Здоров, синку! А дай-но вогню – люльку закурити (М. Коцюбинський);
[Служебка:] Який швидкий! На волю! Ти-но краще не дуже-то на проміння вилазь (Леся Українка);
– А підійди-но сюди! (Ю. Збанацький).
2. підсил. Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін.
[Килина:] А дай сюди серпа – нехай-но я (Леся Українка).
3. обмеж.-виділ., розм. Те саме, що ті́льки.
Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Сл. Б. Грінченка);
Згадались мені кращі люди, яких-но я знав (М. Коцюбинський).
НО², спол. протиставний, розм., рідко.
Те саме, що але́1.
Енея мислі турбували, Но сон таки своє бере (І. Котляревський);
[Пилип:] Брешуть, дуже брешуть, но для інтересу послухать цікаво (О. Корнійчук).
НО³, виг.
1. Уживається як окрик, яким поганяють коней та інших тварин.
– Но! – гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний);
– Доїдемо! Но-о-о! – крикнув він, і втомлені коненята .. побігли жвавіше (В. Гжицький).
2. Уживається при вираженні застереження від чого-небудь.
Аниця хотіла говорити, та піп не дав: – Но, но, – сказав, – не ляпай (Л. Мартович);
[Вітровий:] Но, но, ти обережніш, моя бригада тепер сто тисяч карбованців в рік дає (О. Корнійчук).
Значення в інших словниках
- но — но 1 частка незмінювана словникова одиниця но 2 сполучник незмінювана словникова одиниця рідко но 3 вигук незмінювана словникова одиниця но 4 іменник середнього роду японський народний театр Орфографічний словник української мови
- но — I част. 1》 спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ. способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. 2》 підсил. Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- но — Але, ні, ані Словник чужослів Павло Штепа
- но — Вид аристократичного японського театру, який утворився в феодальні часи і розквітнув у XIV ст. Традиції сценічного мистецтва і музики Н. ретельно зберігаються і передаються від покоління до покоління у незмінному вигляді. В сучасному Токіо існує два театри Н. Словник-довідник музичних термінів
- но — но лише, тільки (ст): Та приходь, будуть но свої, файно собі посидимо (Авторка); Я но зіла і знов хочу їсти (Авторка) ◊ но-но ну-ну (ст): Но-но, пильнуй слів, не смієш так до мами говорити (Авторка) ◊ но ні (нє) чи не так (ст): Але файна та Юлька кобіта, но нє? (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- но — НО виг. (окрик, яким підганяють коней), ВЙО, ГАТТЯ́. Словник синонімів української мови
- но — Но, частка; пишемо окремо: скажи́ но, піди́ но Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- но — НО¹, част. 1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ, способу для пом’якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. — Здоров, синку! А дай-но вогню — люльку закурити (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- но — Но сз. 1) Только, лишь. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? Грин. III. 248. Так і на всьому, шо но ідол робив. Драг. 15. Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. Грин. III. 502. 2) Же, ка. Гляди-но! Слухай-но!... Словник української мови Грінченка