но
НО¹, част.
1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ, способу для пом’якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін.
— Здоров, синку! А дай-но вогню — люльку закурити (Коцюб., І, 1955, 36);
[Служебка:] Який швидкий! На волю! Ти-но краще не дуже-то на проміння вилазь (Л. Укр., II, 1951, 194);
— А підійди-но сюди! (Збан., Малин/ дзвін, 1958, 78).
2. підсил. Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін.
[Килина:] А дай сюди серпа— нехай-но я (Л. Укр., III, 1952, 235).
3. обмежувально-видільна, розм. Те саме, що ті́льки.
Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Сл. Гр.);
Згадались мені кращі люди, яких-но я знав (Коцюб., І, 1955, 259).
НО², спол. протиставний, розм., рідко. Те саме, що але́¹.
Енея мислі турбували, Но сон таки своє бере (Котл., І, 1952, 199);
[Пилип:] Брешуть, дуже брешуть, но для інтересу послухать цікаво (Корн., II, 1955, 151).
НО³, виг.
1. Уживається як окрик, яким поганяють коней та інших тварин.
— Но! — гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Мирний, IV, 1955, 310);
— Доїдемо! Но-о-о!— крикнув він, і втомлені коненята.. побігли жвавіше (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 328).
2. Уживається при вираженні застереження від чого-небудь.
Аниця хотіла говорити, та піп не дав: — Но, но, — сказав, — не ляпай (Март., Тв., 1954, 41);
[Вітровий:] Но, но, ти обережніш, моя бригада тепер сто тисяч карбованців в рік дає колгоспу (Корн., II, 1955, 221).
Значення в інших словниках
- но — но 1 частка незмінювана словникова одиниця но 2 сполучник незмінювана словникова одиниця рідко но 3 вигук незмінювана словникова одиниця но 4 іменник середнього роду японський народний театр Орфографічний словник української мови
- но — I част. 1》 спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ. способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. 2》 підсил. Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- но — Але, ні, ані Словник чужослів Павло Штепа
- но — Вид аристократичного японського театру, який утворився в феодальні часи і розквітнув у XIV ст. Традиції сценічного мистецтва і музики Н. ретельно зберігаються і передаються від покоління до покоління у незмінному вигляді. В сучасному Токіо існує два театри Н. Словник-довідник музичних термінів
- но — НО¹, част. 1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ, способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. – Здоров, синку! А дай-но вогню – люльку закурити (М. Словник української мови у 20 томах
- но — но лише, тільки (ст): Та приходь, будуть но свої, файно собі посидимо (Авторка); Я но зіла і знов хочу їсти (Авторка) ◊ но-но ну-ну (ст): Но-но, пильнуй слів, не смієш так до мами говорити (Авторка) ◊ но ні (нє) чи не так (ст): Але файна та Юлька кобіта, но нє? (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- но — НО виг. (окрик, яким підганяють коней), ВЙО, ГАТТЯ́. Словник синонімів української мови
- но — Но, частка; пишемо окремо: скажи́ но, піди́ но Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- но — Но сз. 1) Только, лишь. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? Грин. III. 248. Так і на всьому, шо но ідол робив. Драг. 15. Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. Грин. III. 502. 2) Же, ка. Гляди-но! Слухай-но!... Словник української мови Грінченка