1. Великий тлумачний словник сучасної мови

но

I част.

1》 спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ. способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін.

2》 підсил. Уживається при частках, дієсловах дійсного способу і т. ін.

3》 обмежувально-видільна, розм. Те саме, що тільки.

II спол. протиставний, розм., рідко.

Те саме, що але I.

III виг.

1》 Уживається як окрик, яким поганяють коней та інших тварин.

2》 Уживається для вираження застереження від чого-небудь.

IV невідм., ч.

Вид аристократичного японського театру, що виник за феодальних часів і розквітнув у 14 ст.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. но — но 1 частка незмінювана словникова одиниця но 2 сполучник незмінювана словникова одиниця рідко но 3 вигук незмінювана словникова одиниця но 4 іменник середнього роду японський народний театр Орфографічний словник української мови
  2. но — Але, ні, ані Словник чужослів Павло Штепа
  3. но — Вид аристократичного японського театру, який утворився в феодальні часи і розквітнув у XIV ст. Традиції сценічного мистецтва і музики Н. ретельно зберігаються і передаються від покоління до покоління у незмінному вигляді. В сучасному Токіо існує два театри Н. Словник-довідник музичних термінів
  4. но — НО¹, част. 1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ, способу для пом'якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. – Здоров, синку! А дай-но вогню – люльку закурити (М. Словник української мови у 20 томах
  5. но — но лише, тільки (ст): Та приходь, будуть но свої, файно собі посидимо (Авторка); Я но зіла і знов хочу їсти (Авторка) ◊ но-но ну-ну (ст): Но-но, пильнуй слів, не смієш так до мами говорити (Авторка) ◊ но ні (нє) чи не так (ст): Але файна та Юлька кобіта, но нє? (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. но — НО виг. (окрик, яким підганяють коней), ВЙО, ГАТТЯ́. Словник синонімів української мови
  7. но — Но, частка; пишемо окремо: скажи́ но, піди́ но Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. но — НО¹, част. 1. спонук. Уживається в наказових реченнях, перев. при дієслівних формах наказ, способу для пом’якшення наказу, надання розмові відтінку невимушеності і т. ін. — Здоров, синку! А дай-но вогню — люльку закурити (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. но — Но сз. 1) Только, лишь. Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій? Грин. III. 248. Так і на всьому, шо но ідол робив. Драг. 15. Гляди ж, прийди, а но тільки не прийдеш, то буду на тебе гніватись. Грин. III. 502. 2) Же, ка. Гляди-но! Слухай-но!... Словник української мови Грінченка