ниючий
НИ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ни́ти.
Він здавався їм невтомним, бо ніхто з них не знав, що коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги, роздроблені осколками ще в сорок першому, — буде йому дуже тяжко (Гончар, III, 1959, 103);
В ці хвилини Даша забуває про ниючий біль у серці (Жур., Вечір.., 1958, 207);
В яру залунав новий ниючий і пекучий спів. Дівча співало про себе (Вас., І, 1959, 133).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ниючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до нити. Ниючий біль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ниючий — НИ́ЮЧИЙ, а, е. Який ниє. Він здавався їм невтомним, бо ніхто з них не знав, що коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги, роздроблені осколками ще в сорок першому, – буде йому дуже тяжко (О. Словник української мови у 20 томах