номінатив

НОМІНАТИ́В, у, ч., лінгв.

Називний відмінок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. номінатив — номінати́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. номінатив — (грам.) називний відмінок Словник чужослів Павло Штепа
  3. номінатив — номінати́в [лат. (casus) nominativus] називний відмінок. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. номінатив — -у, ч., грам. Називний відмінок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. номінатив — НОМІНАТИ́В, у, ч., грам. Називний відмінок. Словник української мови в 11 томах