носик

НО́СИК, а, ч.

1. Зменш. до ніс 1–3.

Зінькові виразно видно було її високе, як і в діда, чоло .. і маленький, ледве-ледве горбатий носик (Б. Грінченко);

Андрійко .. вдоволено почмихував посинілим носиком (Ю. Збанацький);

Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Н. Забіла);

Маленькі курчатка часто дзьобали носиками (Г. Хоткевич);

Яким Притула спересердя зачепив Костура носиком коси (Л. Юхвід).

2. Вмонтована в що-небудь трубка або трубкоподібний виступ у посудині, через який виливають рідину.

Він крутнув кран і отетеріло дивився на холодний нікельований носик, з якого вода не йшла (Н. Рибак);

Заправляти автомобілі треба з паливозаправочних колонок або з чистого посуду, що має носик (з навч. літ.).

Зди́блений ніс (но́сик) див. ніс.

△ (1) Комаро́ві но́сики – сокирки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me