1. Словник української мови в 11 томах

носик

НО́СИК, а, ч.

1. Зменш, до ніс 1 — 3.

Зінькові виразно видно було її високе, як і в діда, чоло.. і маленький, ледве-ледве горбатий носик (Гр., II, 1963, 330);

Андрійко.. вдоволено почмихував посинілим носиком (Збан., Сеспель, 1961, 314);

Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Забіла, У .. світ, 1960, 6);

Маленькі курчатка часто дзьобали носиками (Хотк., І, 1966, 103);

Яким Притула спересердя зачепив Костура носиком коси (Юхвід, Оля, 1959, 75).

2. Вмонтована в що-небудь трубка або трубкоподібний виступ у посудині, через який виливають рідину.

Він крутнув кран і отетеріло дивився на холодний нікельований носик, з якого вода не йшла (Рибак, Час.., 1960, 255);

Заправляти автомобілі треба з паливозаправочних колонок або з чистого посуду, що має носик (Підручник шофера.., 1960, 314).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. носик — но́сик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. носик — див. ніс Словник синонімів Вусика
  3. носик — [носиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. носик — -а, ч. 1》 Зменш. до ніс 1-3). 2》 Вмонтована в що-небудь трубка або трубкоподібний виступ у посудині, через який виливають рідину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. носик — НО́СИК, а, ч. 1. Зменш. до ніс 1–3. Зінькові виразно видно було її високе, як і в діда, чоло .. і маленький, ледве-ледве горбатий носик (Б. Грінченко); Андрійко .. вдоволено почмихував посинілим носиком (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. носик — Носик, -ка м. 1) ум. отъ ніс. 2) мн. носики комаре́ви. раст. Delphinium consolida. ЗЮЗО. І. 121. Словник української мови Грінченка