нота

НО́ТА¹, и, ж.

1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості.

Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь... (Т. Шевченко);

– Напиши про нас! Візьми на ноти Ті пісні, що знає ланкова (Я. Шпорта).

2. Окремий звук певної висоти у музиці, співі.

Гіца зігнувся й наліг на скрипку. Він підняв одну ноту і все викочував і викочував її нагору, все вище й вище (М. Коцюбинський);

Вустя .. співала в церковному хорі, брала там такі піднебесні ноти, що парубки навіть із сусідніх сіл .. щосвята юрбами набивалися в криничанську церковцю (О. Гончар);

* У порівн. Вже через хвилину він потрапляє у якусь дивну метелицю: не вітром виє і тужить вона, а кожна її сніжинка дзвенить, мов нота (М. Стельмах).

3. тільки мн. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит з таким записом.

Поцілуй Маркевича за мене за його ноти (Т. Шевченко);

На підставці [піаніно] лежала розгорнута книжка з нотами (Є. Кравченко);

Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (І. Нечуй-Левицький).

4. Тон, інтонація голосу, що виражають яке-небудь почуття, ставлення до кого-, чого-небудь.

Його голос був низький, глибокий, та звучала в ньому нота незвичайної поваги та тепла, яка звучить у розмові з любою дружиною або дитиною (Юліан Опільський);

Бараболя чує в голосі Веремія приховані ноти переможця і вдавано зітхає (М. Стельмах);

// Погляди на що-небудь.

Нові волелюбні ноти зазвучали в поезії Шевченка, нові живі картини народжувалися під його пензлем (з наук. літ.).

Бра́ти / взя́ти но́ту див. бра́ти;

Взя́ти ве́рхню но́ту (ве́рхні но́ти) див. узя́ти.

◇ Кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти) див. кла́сти;

Кла́стися на му́зику (но́ти) див. кла́стися;

(1) На висо́ких но́тах – підвищеним голосом від обурення, незадоволення, радості і т. ін.

– Кинь ти його, Валька, – відповів інший голос на високих нотах (О. Гончар);

– Увага! Кухня першого батальйону на горизонті! Взвод загудів на високих нотах, наче великий рій (І. Багмут);

(2) На найви́щій но́ті – криком.

Гукав і гукав до них своє енергійне “ура”, аж поки зірвався на найвищій ноті і пустив такого півня, що всі на трибуні засміялись (О. Гончар);

(3) На одні́й но́ті – одноманітно, монотонно.

Вранці мрячило й тоскно гудів над головою телефонний дріт на одній ноті (А. Головко);

(4) Фальши́ва но́та – що-небудь нещире, неправдиве, лицемірне.

[Ярчук:] Прошу перебивати мене лише в тому разі, коли почуєте якусь фальшиву ноту [у сказаному] (І. Микитенко);

(5) Як (мов, на́че і т. ін.) по но́тах – легко, без ускладнень, як слід; ніби за наперед продуманою схемою.

Все добре йшло. Сказать не гріх, як в пісні, як по нотах (П. Дорошко);

У головах над труною схилилась Легейдиха .. і тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу (А. Головко);

– Ач, як співає!.. Як по нотах! (В. Винниченко).

НО́ТА², и, ж.

У міжнародному праві – офіційне письмове звернення уряду однієї держави до іншої.

В дисертації досліджується рішенням конференції від 25 червня 1919 р., яким не закінчувалася дипломатична боротьба українських політиків. Вони своїми нотами та зверненнями опротестовували окупацію українських земель (з наук. літ.).

△ (1) Верба́льна но́та, дипл. – найпоширеніша форма дипломатичного листування; рівнозначне усній заяві письмове повідомлення, дипломатична нота без підпису з не дуже важливих питань, міжнародних державних відносин.

Вербальна нота з проханням акредитувати новоприбулого співробітника надсилається до Управління державного протоколу Міністерства закордонних справ не пізніше ніж через три робочих дні після перетину ним державного кордону України (з мови документів).