1. Фразеологічний словник української мови

нота

кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти). Писати музичний твір на який-небудь текст. — Я, голубчику, вчений, бачиш, усякі пісні записую, на ноти, значить, кладу (М. Стельмах); Дещо з своїх вражень вона пробувала навіть покласти на музику (М. Олійник); Були ці пісні у пам’яті, поки пощастило стрінути пана Е. Мертке, що оце тепер положив їх на ноти (Марко Вовчок); Та й купер’яни ніби вже живуть лише у пісні, що розклав на ноти Лисенко (М. Рильський). поло́жено на го́лос. Ліричні вірші Франка просяться часто в музику. Деякі з них справді положено на голос Лисенком (М. Коцюбинський).

на висо́ких но́тах. Підвищеним голосом від обурення, незадоволення, радості і т. ін. — Кинь ти його, Валька,— відповів інший голос на високих нотах (О. Гончар); — Увага! Кухня першого батальйону на горизонті! Взвод загудів на високих нотах, наче великий рій (І. Багмут). на найви́щій но́ті. Коли людям неясно, що саме вони збираються сказати, вони не замовкають. Навпаки, вони висловлюють свої почуття на найвищій ноті, тобто — кричать (Вісник НАН).

на одні́й но́ті. Одноманітно, монотонно. Вранці мрячило й тоскно гудів над головою телефонний дріт на одній ноті (А. Головко).

фальши́ва но́та. Що-небудь нещире, неправдиве, лицемірне. (Ярчук:) Прошу перебивати мене лише в тому разі, коли почуєте якусь фальшиву ноту (у сказаному) (І. Микитенко).

як (мов, на́че і т. ін.) по но́тах. Легко, без ускладнень, як слід; ніби за наперед продуманою схемою. Все добре йшло. Сказать не гріх, як в пісні, як по нотах (П. Дорошко); У головах над труною схилилась Легейдиха .. і тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу (А. Головко); — Ач, як співає!.. Як по нотах! (В. Винниченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нота — Но́та: — замітка, примітка [47] — замітка, примітка, нотатка [46-2] — Нотатка [XVIII] Досить буде прочитати ноти, додані мною до тексту драми, щоб переконатися, що власне для характеристики Клеопатри Шекспір взяв із Плутарха далеко менше... Словник з творів Івана Франка
  2. нота — но́та 1 іменник жіночого роду знак для позначення музичного звуку но́та 2 іменник жіночого роду дипломатичне звернення Орфографічний словник української мови
  3. нота — Но́та. Оцінка. В четвертій утраквістичній клясі на 49 учеників дістало при першій конференції с.р. 39-ох нагану або напімненє з греки, [...] шкільна грецка задача в тій же клясі виказує 7 нот достаточних, а всі прочі недостаточні (Корд. Українська літературна мова на Буковині
  4. нота — (на папері) знак, значок; (у співі) звук; (у голосі) інтонація, тон; ДИП. послання, лист, звернення, грамота, (різка) демарш; нотка. Словник синонімів Караванського
  5. нота — I -и, ж. 1》 Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості. 2》 Окремий звук певної висоти у музиці, співі. 3》 тільки мн. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит із таким записом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нота — 1. (дипл.) лист, повідома, див. меморандум, заява 2. це музична Словник чужослів Павло Штепа
  7. нота — (іт. nota — знак, замітка) — знак, який застосовується для запису музичних звуків і позначає їх висотне положення на нотоносці та тривалість. За тривалістю... Словник-довідник музичних термінів
  8. нота — НО́ТА¹, и, ж. 1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості. Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь... (Т. Шевченко); – Напиши про нас! Візьми на ноти Ті пісні, що знає ланкова (Я. Шпорта). Словник української мови у 20 томах
  9. нота — но́та I.шк. оцінка (ст): Я став зовсім іншим. Наука почала мене інтересувати. Я почав робити чимраз ліпші поступи, приносив на свідоцтві чимраз то ліпші ноти, помалу доганяв я... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. нота — но́та (від лат. nota – знак, позначка, зауваження) 1. Офіційне дипломатичне письмове звернення однієї держави до іншої, чи до кількох держав. 2. Див. ноти. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. нота — Елемент музичної нотації, який окреслює висоту звуку (залежно від положення на нотному стані та від ключа) та його релятивну ритмічну вартість (напр., ціла нота, половина ноти, четвертина, одна восьма). Універсальний словник-енциклопедія
  12. нота — Но́та, -та; но́ти, нот Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. нота — НО́ТА¹ и, ж. 1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості. Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь… (Шевч., II, 1953, 373); — Напиши про нас! Візьми на ноти Ті пісні, що знає ланкова (Шпорта, Мужність, 1951, 12). Словник української мови в 11 томах
  14. нота — рос. нота (від латин. nota — знак, зауваження) — англосаксонський термін, що вживається в банківській практиці як синонім облігації, факту визнання боргу. Eкономічна енциклопедія