1. Словник української мови в 11 томах

нота

НО́ТА¹ и, ж.

1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості.

Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь… (Шевч., II, 1953, 373);

— Напиши про нас! Візьми на ноти Ті пісні, що знає ланкова (Шпорта, Мужність, 1951, 12).

2. Окремий звук певної висоти у музиці, співі.

Гіца зігнувся й наліг на скрипку. Він підняв одну ноту і все викочував і викочував її нагору, все вище й вище (Коцюб., І, 1955, 376);

Вустя.. співала в церковному хорі, брала там такі піднебесні ноти, що парубки навіть із сусідніх сіл.. щосвята юрбами набивалися в криничанську церковцю (Гончар, І, 1959, 9);

*У порівн. Вже через хвилину він потрапляє у якусь дивну метелицю: не вітром виє і тужить вона, а кожна її сніжинка дзвенить, мов нота (Стельмах, Хліб.., 1959, 12).

◊ Бра́ти но́ту див. бра́ти;

На висо́ких но́тах — підвищеним голосом через обурення, незадоволення і т. ін.

— Кинь ти його, Валька, — відповів інший голос скоромовкою на високих нотах. — Бо ми так до ранку з ним проморочимось (Гончар, IV, 1960, 61);

На одні́й но́ті — монотонне, одноманітно.

Вранці мрячило й тоскно гудів над головою телефонний дріт на одній ноті (Головко, II, 1957, 82);

Фальши́ва но́та — щось нещире, неправдиве.

[Ярчук:] Прошу перебивати мене лише в тому разі, коли почуєте якусь фальшиву ноту (Мик., І, 1957, 374).

3. тільки мн. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит з таким записом.

Поцілуй Маркевича за мене за його ноти (Шевч., VI, 1957, 156);

На підставці [піаніно] лежала розгорнута книжка з нотами (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 180);

Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (Н.-Лев., III, 1956, 138).

◊ Як (на́че і т. ін.) по но́тах-дуже легко, вільно, без труднощів.

Все добре йшло. Сказать не гріх, як в пісні, як по нотах (Дор., Три богатирі, 1959, 26).

4. Тон, інтонація голосу, що виражають яке-небудь почуття, ставлення до кого-, чого-небудь.

Його голос був низький, глибокий, та звучала в ньому нота незвичайної поваги та тепла, яка звучить у розмові з любою дружиною або дитиною (Оп., Іду.., 1958, 236);

Бараболя чує в голосі Веремія приховані ноти переможця і вдавано зітхає (Стельмах, II, 1962, 284);

// Погляди на що-небудь.

Нові волелюбні ноти зазвучали в поезії Шевченка, нові живі картини народжувалися під його пензлем (Слово про Кобзаря, 1961, 49).

НО́ТА², и, ж. У міжнародному праві — офіційне письмове звернення уряду однієї держави до іншої.

Рада Народних Комісарів Української РСР 2 травня 1919 р. звернулась до уряду Румунії з нотою (Іст. УРСР, II, 1957, 209).

∆ Верба́льна но́та див. верба́льний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нота — Но́та: — замітка, примітка [47] — замітка, примітка, нотатка [46-2] — Нотатка [XVIII] Досить буде прочитати ноти, додані мною до тексту драми, щоб переконатися, що власне для характеристики Клеопатри Шекспір взяв із Плутарха далеко менше... Словник з творів Івана Франка
  2. нота — но́та 1 іменник жіночого роду знак для позначення музичного звуку но́та 2 іменник жіночого роду дипломатичне звернення Орфографічний словник української мови
  3. нота — Но́та. Оцінка. В четвертій утраквістичній клясі на 49 учеників дістало при першій конференції с.р. 39-ох нагану або напімненє з греки, [...] шкільна грецка задача в тій же клясі виказує 7 нот достаточних, а всі прочі недостаточні (Корд. Українська літературна мова на Буковині
  4. нота — (на папері) знак, значок; (у співі) звук; (у голосі) інтонація, тон; ДИП. послання, лист, звернення, грамота, (різка) демарш; нотка. Словник синонімів Караванського
  5. нота — I -и, ж. 1》 Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості. 2》 Окремий звук певної висоти у музиці, співі. 3》 тільки мн. Текст музичного твору, записаний умовними графічними знаками; аркуш, зошит із таким записом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нота — 1. (дипл.) лист, повідома, див. меморандум, заява 2. це музична Словник чужослів Павло Штепа
  7. нота — (іт. nota — знак, замітка) — знак, який застосовується для запису музичних звуків і позначає їх висотне положення на нотоносці та тривалість. За тривалістю... Словник-довідник музичних термінів
  8. нота — НО́ТА¹, и, ж. 1. Умовний графічний знак, що позначає музичний звук певної висоти і тривалості. Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь... (Т. Шевченко); – Напиши про нас! Візьми на ноти Ті пісні, що знає ланкова (Я. Шпорта). Словник української мови у 20 томах
  9. нота — но́та I.шк. оцінка (ст): Я став зовсім іншим. Наука почала мене інтересувати. Я почав робити чимраз ліпші поступи, приносив на свідоцтві чимраз то ліпші ноти, помалу доганяв я... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. нота — но́та (від лат. nota – знак, позначка, зауваження) 1. Офіційне дипломатичне письмове звернення однієї держави до іншої, чи до кількох держав. 2. Див. ноти. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. нота — Елемент музичної нотації, який окреслює висоту звуку (залежно від положення на нотному стані та від ключа) та його релятивну ритмічну вартість (напр., ціла нота, половина ноти, четвертина, одна восьма). Універсальний словник-енциклопедія
  12. нота — кла́сти / покла́сти (положи́ти, розкла́сти) на му́зику (на но́ти). Писати музичний твір на який-небудь текст. — Я, голубчику, вчений, бачиш, усякі пісні записую, на ноти, значить, кладу (М. Фразеологічний словник української мови
  13. нота — Но́та, -та; но́ти, нот Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. нота — рос. нота (від латин. nota — знак, зауваження) — англосаксонський термін, що вживається в банківській практиці як синонім облігації, факту визнання боргу. Eкономічна енциклопедія