нотабена
НОТАБЕ́НА, и, ж., рідко НОТАБЕ́НЕ, с., невідм. Назва умовного знака (NВ або 145), який ставлять, щоб звернути увагу на якесь місце в тексті, на якийсь документ, книгу і т. ін.;
// у знач. вставн. сл. Уживається для привернення уваги читача до висловленого в тексті.
Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря. До того Так, нотабене, додали, Що бронзовий той кесар буде І милувать (Шевч., II, 1963, 286).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нотабена — нотабе́на іменник чоловічого роду назва умовного знака в тексті (NВ), який ставлять для привернення уваги читача Орфографічний словник української мови
- нотабена — і нотабене, с., невідм. Назва умовного знака (NB), що його ставлять, щоб звернути увагу на якесь місце в тексті, на якийсь документ, книгу і т. ін. || у знач. вставн. сл. Уживається для привернення уваги читача до висловленого в тексті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нотабена — НОТАБЕ́НА, и, ж., рідко НОТАБЕ́НЕ, с., невідм. Назва умовного знака (NВ або 145), який ставлять, щоб звернути увагу на якесь місце в тексті, на якийсь документ, книгу і т. ін.; // у знач. вставн. сл. Словник української мови у 20 томах
- нотабена — нотабе́на, нотабе́не (від лат. nota bene – зазнач добре) помітка, позначка на книзі, рукопису, документі біля слів, на які слід звернути особливу увагу (скорочено NB і NB). Словник іншомовних слів Мельничука
- нотабена — рос. нотабена, нотабене (латин. nota bene-зазнач добре — NB) — помітка, позначка на книзі, рукопису, документі біля слів, виразів, на яких слід зосередити особливу увагу. Eкономічна енциклопедія