нотувати
НОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Коротко записувати що-небудь, робити нотатки.
Перед очима [письменника] постають десятки нових і нових картин, які треба хоча б коротенько нотувати в зошит (В. Кучер);
Сафаров щось швидко нотував у записну книжечку (О. Донченко).
2. Фіксувати в пам'яті, запам'ятовувати.
Ми дивились і все нотували в пам'яті (С. Журахович);
Запаленими очима Андрій нотував деталі, які раніше проходили повз його свідомість: санітарні підводи біля воріт, великі простирадла, вивішені на дворищах, жіночі постаті в військовому (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нотувати — нотува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нотувати — Записувати, робити нотатки; (у пам'яті) фіксувати, карбувати. Словник синонімів Караванського
- нотувати — -ую, -уєш, недок. Стисло записувати що-небудь, робити нотатки. || Фіксувати в пам'яті, запам'ятовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нотувати — Записувати, записати, позаписувати, списувати, списати, посписувати, уписувати, уписати, повписувати Словник чужослів Павло Штепа
- нотувати — ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док. Словник синонімів української мови
- нотувати — Нотува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нотувати — НОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Коротко записувати що-небудь, робити нотатки. Перед очима [письменника] постають десятки нових і нових картин, які треба хоча б коротенько нотувати в зошит (Кучер, Голод, 1961, 149)... Словник української мови в 11 томах