1. Словник української мови в 11 томах

нотувати

НОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Коротко записувати що-небудь, робити нотатки.

Перед очима [письменника] постають десятки нових і нових картин, які треба хоча б коротенько нотувати в зошит (Кучер, Голод, 1961, 149);

Сафаров щось швидко нотував у записну книжечку (Донч., II, 1956, 117);

// Фіксувати в пам’яті, запам’ятовувати.

Ми дивились і все нотували в пам’яті (Жур., Звич. турботи, 1960, 125);

Запаленими очима Андрій нотував деталі, які раніше проходили повз його свідомість: санітарні підводи біля воріт, великі простирадла, вивішені на дворищах, жіночі постаті в військовому (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нотувати — нотува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нотувати — Записувати, робити нотатки; (у пам'яті) фіксувати, карбувати. Словник синонімів Караванського
  3. нотувати — -ую, -уєш, недок. Стисло записувати що-небудь, робити нотатки. || Фіксувати в пам'яті, запам'ятовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нотувати — Записувати, записати, позаписувати, списувати, списати, посписувати, уписувати, уписати, повписувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. нотувати — НОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Коротко записувати що-небудь, робити нотатки. Перед очима [письменника] постають десятки нових і нових картин, які треба хоча б коротенько нотувати в зошит (В. Кучер); Сафаров щось швидко нотував у записну книжечку (О. Словник української мови у 20 томах
  6. нотувати — ЗАПИ́СУВАТИ (робити запис про що-небудь), ЗАНОТО́ВУВАТИ, НОТУВА́ТИ, ПРОТОКОЛЮВА́ТИ, ФІКСУВА́ТИ, ЗАФІКСО́ВУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ВНО́СИТИ (УНО́СИТИ), ЗАНО́СИТИ (робити запис, включаючи його до інших подібних). — Док. Словник синонімів української мови
  7. нотувати — Нотува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)