1. Словник української мови у 20 томах

ночувати

НОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.

Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку.

Ночували гайдамаки В зеленій діброві (Т. Шевченко);

Майже щоночі в Убийвовків ночував хтось з подорожніх (О. Гончар);

Вперше Катерина ночувала одна в хаті (Ю. Збанацький);

Лукашевич залишилась у Марійки ночувати (О. Донченко).

(1) Чи здоро́ві ночува́ли? розм. – Чи добре провели ніч?(Ранкове вітання до кого-небудь).

◇ [І] днюва́ти й ночува́ти див. днюва́ти;

(2) І не ночува́в – зовсім немає і не було кого-, чого-небудь.

[Ільченко:] Про культуру питаєте? І не ночувала. Культура, мабуть, теж не дура – любить жити там, де достатки є (М. Куліш);

– Кундель! – А мені казали – сетер! – Значить, сетеркундель! – кидає дядя. – А як із ним далі?.. – Повісьте на простій шворці. Ні в його папи, ні в його мами сетер у крові й не ночував! Кундель! (Остап Вишня);

Учений А. Хрдличка довів, що в Америці людиноподібна мавпа і не ночувала (із журн.);

Як (мов, ні́би і т. ін.) со́ви ночува́ли в голові́ див. сова́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ночувати — ночува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ночувати — -ую, -уєш, недок. і док. Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ночувати — І я колись під школою ночував. І я колись ходив до школи. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. ночувати — днюва́ти і ночува́ти у кого, де. Постійно, весь час перебувати де-небудь; дуже часто бувати десь, у когось. Село ще спало, як у вікно сільради, де тепер днював і ночував Опришко — його хата розвалилася ще восени,— постукали (Р. Фразеологічний словник української мови
  5. ночувати — Ночува́ти, -чу́ю, -чу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ночувати — НОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку. Ночували гайдамаки В зеленій діброві (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  7. ночувати — Ночувати, -чую, -єш гл. 1) Ночевать. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Там, де хата тепленькая, де дитина маленькая, — там я буду ночувати дитиночку колихати. Мет. 2. чи здорові ночували? Хорошо-ли провели ночь? (Утреннее привѣтствіе). О. 1862. Словник української мови Грінченка