1. Словник української мови в 11 томах

ночувати

НОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку.

Ночували гайдамаки В зеленій діброві (Шевч., І, 1963, 100);

Майже щоночі в Убийвовків ночував хтось з подорожніх (Гончар, IV, 1960, 72);

Вперше Катерина ночувала одна в хаті (Збан., Переджнив’я, 1960, 190);

Лукашевич залишилась у Марійки ночувати (Донч., V, 1957, 436).

Днюва́ти й ночува́ти див. днюва́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ночувати — ночува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ночувати — -ую, -уєш, недок. і док. Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ночувати — НОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. Проводити ніч із сном і відпочинком; лаштуватися де-небудь на ніч для відпочинку. Ночували гайдамаки В зеленій діброві (Т. Шевченко); Майже щоночі в Убийвовків ночував хтось з подорожніх (О. Словник української мови у 20 томах
  4. ночувати — І я колись під школою ночував. І я колись ходив до школи. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. ночувати — днюва́ти і ночува́ти у кого, де. Постійно, весь час перебувати де-небудь; дуже часто бувати десь, у когось. Село ще спало, як у вікно сільради, де тепер днював і ночував Опришко — його хата розвалилася ще восени,— постукали (Р. Фразеологічний словник української мови
  6. ночувати — Ночува́ти, -чу́ю, -чу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ночувати — Ночувати, -чую, -єш гл. 1) Ночевать. Питається сон дрімоти: де ти будеш ночувати? Там, де хата тепленькая, де дитина маленькая, — там я буду ночувати дитиночку колихати. Мет. 2. чи здорові ночували? Хорошо-ли провели ночь? (Утреннее привѣтствіе). О. 1862. Словник української мови Грінченка