нудитися
НУ́ДИ́ТИСЯ, ну́джу́ся, ну́дишся, недок.
1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги.
Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля... (П. Грабовський);
Вона сиділа оце, слухняна, в хаті й нудилась без роботи (М. Коцюбинський);
Мелашка вже нудилась за Бієвцями, за батьком, за своєю доброю матір'ю (І. Нечуй-Левицький);
Яшко довго нудився на самоті (А. Головко);
* Образно. Небо нудилося. Хмари затягли обрій, наповзали, налягали на землю (К. Гордієнко).
2. рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.).
– От кобець – менший вас, а їсти як захоче: Летить – і душить горобця. Зате він з голоду ніколи не нудився (Є. Гребінка).
◇ (1) Нуди́тися сві́том (д) див. ну́ди́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нудитися — ну́ди́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нудитися — Нудьгувати, нудити|ся| світом, нидіти, марудитися, с. нудити нудом, вдаватися в тугу. Словник синонімів Караванського
- нудитися — див. хандрити Словник синонімів Вусика
- нудитися — [нудиетиес'а і нудитиес'а] нуджус'а, нудиес':а, нудиец':а, нуд'ац':а; нак. нудис'а, нуд'іц':а і нудз'с'а, нуд'теис'а Орфоепічний словник української мови
- нудитися — нуджуся, нудишся, недок. 1》 Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. 2》 рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- нудитися — ну́ди́ти / зану́ди́ти (бі́лим) сві́том. 1. Перебувати в стані апатії, знемагати від бездіяльності; нудьгувати. Сидиш та світом нудиш (Укр.. присл..); — Що робити? Як бути? Нуджу світом. То в цей куток загляну, то в той (А. Фразеологічний словник української мови
- нудитися — НУДЬГУВА́ТИ (відчувати гнітючий душевний стан від бездіяльності, відсутності розваг, інтересу до навколишнього), НУ́ДИ́ТИСЯ, СКУЧА́ТИ рідше; НИ́ДІТИ, СКНІ́ТИ, МАРУ́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- нудитися — Ну́ди́тися, ну́джу́ся, ну́дишся; не ну́дься, не ну́дьмося, не ну́дьтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нудитися — НУ́ДИ́ТИСЯ, ну́джу́ся, ну́дишся, недок. 1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля… (Граб., І, 1959, 329); Вона сиділа оце, слухняна, в хаті й нудилась без роботи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- нудитися — Ну́ди́тися, -джу́ся, -дишся гл. Тосковать, скучать; томиться. Ой не пряди, моя мила, не нудися: прийде весна, святе літо, приберися. н. п. Він з голоду ніколи не нудився. Греб. 364. Словник української мови Грінченка