нудити

НУ́ДИ́ТИ, ну́джу́, ну́диш, недок., розм.

1. кого. Викликати почуття нудьги.

Та що я буду нудити вас довгим оповіданням! (І. Франко);

Загадкова міна лікаря якось нудила її (Н. Кобринська);

Розмови, які вів [Бронко], мало сказати – не задовольняли, а просто-таки нудили Сташку (Ірина Вільде);

// безос.

В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Олесь Досвітній).

2. рідко. Те саме, що ну́ди́тися.

Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу (П. Чубинський);

Аж тиждень так собі нудила. А потім трути розвела І генерала напоїла (Т. Шевченко);

Ой під лісом, та під Лебедином, .. Ой там молод козаченько нудить, Під ним сивий кониченько блудить (М. Кропивницький);

// чим. Відчувати апатію, відразу до чого-небудь.

– Я й сама не знаю, що зо мною сталося: .. як побачила тебе, світ мені незмилився, усім я нудила, усюди я скучала (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. безос., кого. Викликати нудоту (у 2 знач.).

Нудило мене, давило під серцем, усе б я, немов на похмілля, кисле їла (Панас Мирний);

У хату залазить його [моря] гострий дух, од якого нудить (М. Коцюбинський);

– Як зайду, бувало, в анатомку, так і нудить, всі нутрощі вивертає (М. Руденко);

Його почало страшно Нудити. Ми не перешкоджали йому (Ю. Яновський).

4. розм. Набридливо скаржитися, нарікати; скиглити.

Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: – І нащо зима та люта? – Все вони питають (Леся Українка);

– А випито скільки?! А поїдено з .. комори скільки?! А воно ж, мабуть, і ревізія буде! – нудив комірник (Остап Вишня).

5. кого, заст. Виснажувати, морити.

Марно тільки молодець По степу кружає-блуде [блудить], Під собою коня нуде [нудить] (І. Манжура).

(1) Ну́ди́ти ну́дом – дуже нудитися, нудьгувати.

Водить Щур очима по кімнаті, нудить нудом смертельним (С. Васильченко).

◇ (2) Ну́ди́ти / зану́ди́ти [бі́лим] сві́том:

а) перебувати в стані апатії, знемагати від бездіяльності; нудьгувати.

Сидиш та світом нудиш (прислів'я);

– Що робити? Як бути? Нуджу світом. То в цей куток загляну, то в той (А. Тесленко);

– Князь Домінік, певно, занудив світом без молодої компанії (І. Нечуй-Левицький);

Засумував же тяжко наш Осауленко після сього, занудив світом несказанно (П. Куліш);

Нуди́ти серде́ньком.

– Чого вночі блудиш і серденьком нудиш? (П. Куліш);

б) (по кому, за ким, без кого – чого і без дод.) перебувати в стані тривоги, неспокою, втомлюватися від журби, туги за ким-, чим-небудь, без когось, чогось.

[Чумак:] Зірко моя, серце моє. Я ж по тобі світом нуджу (С. Руданський);

[Маруся:] Ох, Микито,.. Нудиш світом за Одаркою, а вона й дивитись не хоче на тебе!.. (М. Кропивницький);

– Та й він мене так само любив та й отак світом нудив без мене. А ти цього не знаєш (Л. Мартович);

Не співає чорнобрива, .. Білим світом нудить. Без милого батько, мати – як чужії люде (Т. Шевченко);

в) жити в тяжких умовах, не відчуваючи сенсу життя; животіти.

В час, як ти [про Т. Г. Шевченка] в неволі нудив світом На чужині, В твоїй душі все квітли пишним цвітом Твої пісні (В. Самійленко);

– Як світом нудити, то краще й не жити! (М. Вороний);

г) бути незадоволеним життям, відчувати нехіть до життя.

Вона мала шматок хліба, теплу хату,..чого ж сумувати їй, чого нудити світом? (Л. Яновська);

Нуди́тися сві́том.

Він журився, вибухаючи кашлюком під комином, та нудився світом, думаючи, що без долі пропаде (Д. Косарик);

(3) Ну́дить у го́рлі (у гру́дях, під грудьми́) – хто-небудь перебуває у млосному, хворобливому стані запаморочення.

– Світ крутиться, поперед очима зачинають бігати колеса, зразу зелені, далі червоні, в горлі нудить (І. Франко);

В голові у Вови закрутилося, в грудях нудило і що було далі – він уже мало пам'ятає (С. Васильченко).