нудний

НУДНИ́Й, а́, е́.

1. Який викликає почуття нудьги (одноманітністю, непривабливістю вигляду і т. ін.).

– Мені здалося, що я з нудної Горобцівки та просто потрапила в якесь зачароване царство!.. – хвалилася Ватя (І. Нечуй-Левицький);

[Сторож:] Та й нудна оця робота – сидіти в розправі цілісінький рік! (М. Кропивницький);

Кирило Федорович .. і дома дотримувався того самого нудного порядку, що і в себе в кабінеті (Д. Ткач);

// Набридливий, докучливий.

Другий [брат] лежить, .. закинувши руки під голову, мов порішивши вже з усіми нудними докучними думками навіки (Марко Вовчок);

Туман вологим язиком лизав сірий брук, лляв нудний холодний дощ (С. Чорнобривець);

// Який не викликає зацікавлення, інтересу.

По міських балах .. сільські забави видавались їй [Ядзі] нудні (Н. Кобринська);

Юзя знов мусить братись до нудної німецької книжки (Леся Українка);

Коло них [гімназисток] класна дама – монотонно, як у церкві, розповідає щось нецікаве й нудне (Ю. Смолич).

2. Сповнений нудьги, туги; безрадісний.

[Василь:] Як один вечір не побачусь з нею, то вже й ніч здається мені довгою та нудною (М. Кропивницький);

Життя у Вітровій Балці не таким уже нудним видалось (А. Головко);

// рідко. Сумний, зажурений.

Ждав-дожидався [чорнобривець], коли .. його чорноброва вийде до криниці .. і своїм срібним голосочком звеселить його нудне серце (Панас Мирний).

3. Який спричинює неприємне, болісне відчуття; млосний, неспокійний.

Нудна тривога, мов дерево з насіння, росла в Маланчиній душі .. Невже ніхто не посватає? (М. Коцюбинський);

– Сашко, невже забути можна Лубни, Пирятин, Бровари, Де темна ніч, нудна й тривожна, Ракети сіяла згори (А. Малишко);

// Тяжкий, болісний.

Бодай же кінець ваш був нудний та гіркий! (Номис).

4. Який викликає нудоту; нудотний.

– Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (М. Коцюбинський);

Микита відкрив двері .. В горло вдарило нудним картопляним духом (Григорій Тютюнник);

// перен. Надмірно улесливий, неприродно люб'язний.

До природної звичайності української селянки в неї [Кайдашихи] пристало щось уже дуже солодке, але нудне (І. Нечуй-Левицький).

5. Який викликає відразу, антипатію; неприємний, антипатичний.

– Ох, знаю я усіх їх, знаю! Усі нуднії, усі обридлі... Коли б уже хутче поїхати..! (Марко Вовчок);

Постояльці [гітлерівські солдати] були люди нудні й брудні (Ю. Яновський);

Не осяває царське чоло жодна висока думка. Нудний і сірий останній з царів (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me