1. Словник української мови у 20 томах

нуждити

НУЖДИ́ТИ, жджу́, жди́ш, недок., діал.

Примушувати, силувати.

Коли схоче син женитись, то не помішаєм [не завадимо] і нуждить його не будем (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нуждити — -ду, -диш, недок., перех., діал. Змушувати, неволити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. нуждити — Нужди́ти, -жду, -диш гл. Принуждать. Коли схоче син женитись, то не помішаєм і нуждить його не будем. Мкр. Н. Словник української мови Грінченка