нумо
НУ́МО¹, виг.
Уживається при звертанні до багатьох осіб як спонукання, заохочення до спільної дії.
– Та годі вам клопотатись! Нумо вечеряти!.. (Марко Вовчок);
[Хор:] Слава наша хай гримить... Нумо вгору всі шапками! (М. Кропивницький);
Нумо до праці святої, брати, Сміливо будемо йти (В. Самійленко);
– А нумо навалимось на цей бік, а то коли б не перекинулись на бугрі (А. Шиян).
НУ́МО², част. спонук., розм.
У поєднанні з інфінітивом указує на інтенсивний початок дії.
– Мені назустріч управитель чимчикує. Та вчепирився [вчепився], клятий, і нумо тягти до хурдиги (П. Кочура);
– Вона не тільки дітей учить, а й гуляє з ними .. Позабирає за руки в коло і нумо вчити то одну, то другу гру (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нумо — ну́мо 1 вигук незмінювана словникова одиниця ну́мо 2 частка незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- нумо — див. примушувати Словник синонімів Вусика
- нумо — I виг. Уживається при звертанні до багатьох осіб як спонукання, заохочення до спільної дії. II част., розм. У поєднанні з інфінітивом указує на інтенсивний початок дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нумо — НУ́МО¹, виг. Уживається при звертанні до багатьох осіб як спонукання, заохочення до спільної дії. — Та годі вам клопотатись! Нумо вечеряти!.. (Вовчок, І, 1955, 265); [Хор:] Слава наша хай гримить… Нумо вгору всі шапками! (Кроп. Словник української мови в 11 томах