нуртувати
НУРТУВА́ТИ, у́є, недок.
Те саме, що вирува́ти.
Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (О. Ільченко);
Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Я. Гримайло);
Якась внутрішня радість так і нуртувала в ньому, не давала спокою, робила по-парубочому молодим і завзятим (В. Козаченко);
У серце тебе [дубе] посаджу я, Щоб відчув ти, як сила із жил моїх б'є і нуртує (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нуртувати — нуртува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нуртувати — див. ВИРУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- нуртувати — див. вирувати Словник синонімів Вусика
- нуртувати — -ує, недок. Те саме, що вирувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нуртувати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- нуртувати — Нуртува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нуртувати — НУРТУВА́ТИ, у́є, недок. Те саме, що вирува́ти. Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 7); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Грим., Незакінч. Словник української мови в 11 томах