нуртувати
НУРТУВА́ТИ, у́є, недок. Те саме, що вирува́ти.
Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 7);
Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94);
Якась внутрішня радість так і нуртувала в ньому, не давала спокою, робила по-парубочому молодим і завзятим (Коз., Вісімсот.., 1953, 77);
У серце тебе [дубе] посаджу я, Щоб відчув ти, як сила із жил моїх б’є і нуртує (Мал., Звонигора, 1959, 219).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нуртувати — нуртува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нуртувати — див. ВИРУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- нуртувати — див. вирувати Словник синонімів Вусика
- нуртувати — -ує, недок. Те саме, що вирувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нуртувати — НУРТУВА́ТИ, у́є, недок. Те саме, що вирува́ти. Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (О. Ільченко); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Я. Словник української мови у 20 томах
- нуртувати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- нуртувати — Нуртува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)