ну-ну
НУ-НУ́, виг.
Уживається при висловленні заохочення, спонукання до дії.
– Ось хтось з товариства гуконув сонним голосом. – Глуши, брат, його!.. глуши!.. А ну-ну... (Панас Мирний);
Гордій підганяв своїх: ну-ну, хлоп'ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б (А. Головко);
// Уживається при висловленні спонукання до припинення дії.
– Ну-ну! Ну ж бо! – спиняла вона дитину, що тягнулась до волів (Марко Вовчок);
// Уживається при висловленні погрози, перестороги.
– Ось ну-ну! – грізно глянувши та зложивши кулаки, каже Чіпка (Панас Мирний);
Затисши в руці батіг, він кинувся до Джмелика .. – Ну-ну, це тобі не в економії (Григорій Тютюнник);
// Уживається при констатуванні чого-небудь небажаного, несподіваного.
Глянув [Юхим] прикро на нього й покрутив головою. – Ну-ну, оце так вскочили (А. Головко).
Значення в інших словниках
- ну-ну — ну-ну́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ну-ну — виг. Уживається з висловленням заохочення, спонукання до дії. || Уживається з висловленням спонукання до припинення дії. || Уживається з висловленням погрози, перестороги. || Уживається в разі констатування чого-небудь небажаного, несподіваного. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ну-ну — НУ-НУ́, виг. Уживається при висловленні заохочення, спонукання до дії. — Ось хтось з товариства гуконув сонним голосом. — Глуши, брат, його!.. глуши!.. А ну-ну… (Мирний, І, 1949, 332); Гордій підганяв своїх: ну-ну, хлоп’ята. Словник української мови в 11 томах