нюхати

НЮ́ХАТИ, аю, аєш, недок.

1. що і без дод. Вдихати через ніс який-небудь запах.

– Оце я .. задер свою кирпу вгору до неба та й нюхаю, чи не печуть млинців на небі (І. Нечуй-Левицький);

Нюхає Лисичка – добра страва! Встромляє голову до горнятка, не йде голова! (І. Франко);

Задерши голову до сонця, він кілька разів глибоко нюхає сухе зілля і вдоволено крутить головою (О. Гончар);

* Образно. Чмелів довгенько дуже слухав І землю носом рив і нюхав, І дуже жалібно стогнав (І. Котляревський).

2. що і без дод. Вдихати в ніс лікарські, наркотичні і т. ін. засоби з лікувальною або якою-небудь іншою метою.

Пані в кріслі. Коло неї – сполохані, заспані покоївки, дають нюхати, ллють краплі в стакан (С. Васильченко);

Дід Онисько часто нюхав табаку з ріжка чорними ніздрями (П. Козланюк);

Його шпортають ножем під ребра, він потрапляє в лікарню, нюхає наркоз (Григорій Тютюнник).

3. без дод., перен., розм. Вистежувати, вишукувати, розвідувати.

– Значить, питання про зв'язкового партизанського штабу. Нехай твоя молодь – хлопці, дівчата, навіть школярі й пацани скрізь пхають носи й нюхають... (Ю. Яновський).

4. що і без дод., перев. із запереч., не, чого, перен., розм. Мати що-небудь, володіти чимось.

Розділили панське поле між людьми, .. які, живучи на суглинку, зроду не нюхали орного поля (І. Муратов);

// Знати що-небудь, розумітися на чомусь.

Виявилось, що ніхто з усієї бригади покрівельної справи й не нюхав (Ю. Збанацький);

// Куштувати, пробувати (їжу або питво).

Він, бідний, .. м'яса рідко й нюхав, а ковбаса хіба в сні часом йому приснилася (І. Франко);

– Сп'янів, чи що? – Ні, батьку, навіть і не нюхав (З. Тулуб).

◇ (1) [І] не ню́хати / не поню́хати по́роху:

а) не бути на війні, не брати участі у воєнних діях.

– Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані [вимуштрувані], а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький);

– Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Нами дірку заткнули, – сердито сплюнув напарник. – Ти, я бачу, й пороху не нюхав? (А. Дімаров);

Війна вже скінчилася: хто їхав у відпустку побачитися з кревними, хто зовсім повертався додому, так і не понюхавши пороху (Ю. Мокрієв);

Старші [сини] порубані та постріляні з-під Конотопу вернулися, тільки наймолодший ще пороху не нюхав, хіба що на ловах (Б. Лепкий);

б) не мати досвіду в чому-небудь.

– Юнь, юнь! Завзята, беручка, але куди з ними – пороху ще ніхто з них не нюхав (О. Гончар);

– Згодьтесь, що молодому спеціалістові, який, так би мовити, ще не нюхав пороху, але відчуває свою заборгованість перед народом за науку, так само незручно йти на все готове, як бідному женихові у прийми до багатої нареченої (С. Добровольський);

– Ну й наробив Самійло руху! А він же ж пороху й не нюхав. Микиті закрутило в носі: життєвого не мав ще досвіду (С. Караванський);

(2) Ню́хати по́рох:

а) брати участь у воєнних діях.

Його командиром на зборах самі вибирали вони, бо нюхав не раз уже порох на димних дорогах війни (М. Упеник);

Досвідчене око фронтовика-окопника відразу ж відмітило, що все це тилові пацюки, які й не нюхали бойового пороху (О. Донченко);

б) мати досвід у чому-небудь.

Ах, панове! Про трусість Мовчіть ви мені! Чи ви нюхали порох В життьовій війні? (І. Франко).