1. Словник української мови в 11 томах

нюхати

НЮ́ХА́ТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і без додатка. Вдихати через ніс який-небудь запах.

— Оце я.. задер свою кирпу вгору до неба та й нюхаю, чи не печуть млинців на небі (Н.-Лев., III, 1956, 351);

Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка, не йде голова! (Фр., IV, 1950, 57);

Задерши голову до сонця, він кілька разів глибоко нюхає сухе зілля і вдоволено крутить головою (Гончар, III, 1959, 63);

*Образно. Чмелів довгенько дуже слухав І землю носом рив і нюхав, І дуже жалібно стогнав (Котл., І, 1952, 98).

2. перех. і без додатка. Вдихати в ніс лікарські, наркотичні і т. ін. засоби з лікувальною або якою-небудь іншою метою.

Пані в кріслі. Коло неї — сполохані, заспані покоївки, дають нюхати, ллють краплі в стакан (Вас., III, 1960, 351);

Дід Онисько часто нюхав табаку з ріжка чорними ніздрями (Козл., Ю. Крук, 1950, 95);

Його шпортають ножем під ребра, він потрапляє в лікарню, нюхає наркоз (Тют., Вир, 1964, 417).

3. неперех., перен., розм. Вистежувати, вишукувати, розвідувати.

— Значить, питання про зв’язкового партизанського штабу. Нехай твоя молодь — хлопці, дівчата, навіть школярі й пацани скрізь пхають носи й нюхають… (Ю. Янов., І, 1954, 158).

4. перех. і без додатка, перев. із запереч, не, перен., розм. Мати що-небудь, володіти чимось.

Розділили панське поле між людьми, ..які, живучи на суглинку, зроду не нюхали орного поля (Мур., Бук. повість, 1959, 130);

// Знати що-небудь, розумітися на чомусь.

Виявилось, що ніхто з усієї бригади покрівельної справи й не нюхав (Збан., Єдина, 1959, 347);

// Куштувати, пробувати (їжу або питво).

Він, бідний, ..м’яса рідко й нюхав, а ковбаса хіба в сні часом йому приснилася (Фр., IV, 1950, 83);

— Сп’янів, чи що? — Ні, батьку, навіть і не нюхав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 339).

◊ Ню́хати по́рох:

а) брати участь у воєнних діях.

Його командиром на зборах самі вибирали вони, бо нюхав не раз уже порох на димних дорогах війни (Уп., Вірші.., 1957, 149);

Досвідчене око фронтовика-окопника відразу ж відмітило, що все це тилові пацюки, які й не нюхали бойового пороху (Донч., III, 1956, 138);

б) мати досвід у чому-небудь.

Ах, панове! Про трусість Мовчіть ви мені! Чи ви нюхали порох В життьовій війні? (Фр., XI, 1952, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нюхати — ню́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нюхати — Нюшкувати, нюшити, обнюхувати, поводити носом; П. вистежувати, вишукувати, розвідувати, винюхувати; (пре. із ч. не) куштувати, пробувати, зазнавати, мати уявлення <н. пороху не нюхав>. Словник синонімів Караванського
  3. нюхати — Винюхувати, донюхуватися, занюхувати, нанюхувати, нюх-нюх (у знач. присудка: а він нюх-нюх), нюхнути, нюшити, нюшкувати, обнюхувати, перенюхувати, принюхуватися, пронюхувати Фразеологічні синоніми: нюхати наркоз; нюхати порох Словник синонімів Вусика
  4. нюхати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Вдихати через ніс який-небудь запах. 2》 перех. і без додатка. Вдихати в ніс лікарські, наркотичні і т. ін. засоби з лікувальною або якою-небудь іншою метою. 3》 неперех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нюхати — (пес) нюшити, винтошувати, винюшити, повинюшувати, занюшувати, знюшувати, знюшити, познюшувати, нанюшувати, нанюшити, понанюшувати, обнюшувати, обнюшити, пообнюшувати, перенюшувати, перенюшити, попоперенюшувати, понюшувати, понюшити, унюшувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. нюхати — НЮ́ХАТИ, аю, аєш, недок. 1. що і без дод. Вдихати через ніс який-небудь запах. – Оце я .. задер свою кирпу вгору до неба та й нюхаю, чи не печуть млинців на небі (І. Нечуй-Левицький); Нюхає Лисичка – добра страва!... Словник української мови у 20 томах
  7. нюхати — ню́хати: ◊ ню́хати баче́вського → бачевський Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. нюхати — Не варт і за нюх табаки. Не варт нічого. Нюх табаки, це давня дуже мінімальна вартість. Нюхом вовк ситий не буде. Голодний мусить їсти, бо нюхом не насититься. Хто нюхає, той нікого не слухає. Сам переконується, а не слухає нікого. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. нюхати — (і) не ню́хати / не поню́хати по́роху. 1. Не бути на війні, не брати участі у воєнних діях. — Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані, а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький); — Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Фразеологічний словник української мови
  10. нюхати — Ню́хати, -хаю, -хаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. нюхати — Нюхати, -хаю, -єш гл. Нюхать. Нюхала квітку. Я здорово нюхав табаку. Кв. І. 252. Словник української мови Грінченка