ніжний

НІ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який виявляє любов і ласку в стосунках з ким-небудь; ласкавий, лагідний.

Ніжний і тихий.., він був чимось визначним і заповняв тою тихою істотою своєю цілу хату (О. Кобилянська);

Немає для неї на світі нікого дорожчого, ніж він, її ніжний, тихий, душевний Віталик (О. Гончар);

// Який виражає любов, ласку; сповнений любов'ю, ласкою.

– Хлопче мій! – голос актрисин був .. ніжний і добрий (Леся Українка);

Дорожче багатьох врочистих слів Буває погляд ніжний і тривожний! (Л. Дмитерко);

Чув він його [голос], чув ніжні слова, що ще ніжнішими ставали в тих звуках (Г. Хоткевич).

2. Приємний на дотик, на вигляд; м'який, оксамитовий.

Любов – не ніжний вітерець, А в сто разів складніша штука (М. Рильський);

Білявка витерла ніжною батистовою хустинкою свої проліски (І. Цюпа).

3. Перев. про тіло та його частини – приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, довершеній формі; витончений.

Я розглядаю ніжну лінію шиї, м'який виріз на грудях (М. Коцюбинський);

Такі знайомі пліч овали, дівочі руки й ніжний стан були у бранця!.. (В. Сосюра).

4. Приємний для зору, слуху, нюху і т. ін., який не має в собі нічого різкого, дратівливого тощо; лагідний, м'який.

З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Леся Українка);

З гарячою парою з кухні линув ніжний аромат тіста і варених ягід (І. Сенченко);

Ніжний багрянець скрашав хмарки над горами (І. Гончаренко);

Від неї [могили] залишився тільки невеличкий горбик землі, порослий бур'янцем і ніжною зелененькою травичкою (Григорій Тютюнник).

5. Про людину й тварину, частини їхнього тіла, про рослини та їхні частини – тонкий своєю будовою; дуже тендітний, невитривалий, неміцний.

І вся королівна була ніжна, тендітна, дуже тонка (С. Скляренко);

Ніде так не стрічають радо І ніжить балерин, і левів-співаків, Як у прокурених димами вояків (М. Рильський);

Ніжні мімози і ті розгорнули листочки (Леся Українка);

З'явилися проліски, ніжні, тендітні... (І. Нехода);

Ніжна петунія та царська борідка красувалися серед жовтогарячих гвоздик (О. Гончар);

// Який потребує бережливого ставлення.

Той, хто користується термосом, знає, що основною і найбільш ніжною його деталлю є тонкостінна срібляста колба (з газ.).

◇ (1) Помозо́лити свої́ ні́жні ру́чки (д) див. мозо́лити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ніжний — (приємний для сприймання) ласкавий, лагідний, (у стосунках) м'який, (запах) тонкий, (на вигляд, дотик) оксамитовий, бархатистий, шовковистий. Словник синонімів Полюги
  2. ніжний — ні́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. ніжний — Ласкавий, лагідний, голубливий, пестливий, любовний; (вітер) м'який, нерізкий; (стан) виточений, ґраціозний; (- риси) витончений, делікатний, тонкий; (голос) приємний, шовковий; (цвіт) тендітний, легко вразливий <�діткливий>, тепличний, (- речі — ще) крихкий, неміцний. Словник синонімів Караванського
  4. ніжний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  5. ніжний — -а, -е. 1》 Який виявляє любов і ласку в стосунках з ким-небудь. || Який виражає любов і ласку; сповнений любов'ю, ласкою. 2》 Приємний на дотик, м'який. 3》 Дуже гарний, досконалої форми, витончений. 4》 Приємний для зору, слуху, нюху і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ніжний — Лагідний, м'який, тендитний, чулий, див. преніжний Словник чужослів Павло Штепа
  7. ніжний — мозо́лити ру́ки, зневажл. Займатися фізичною працею; працювати. помозо́лити свої́ ні́жні ру́чки. — Чули? ..Наш зоотехнік сам доглядає і доїть корову.— Нехай помозолить свої ніжні ручки,— кепкувала Химка (С. Добровольський). Фразеологічний словник української мови
  8. ніжний — ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами). Словник синонімів української мови
  9. ніжний — НІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який виявляє любов і ласку в стосунках з ким-небудь. Ніжний і тихий.., він був чимось визначним і заповняв тою тихою істотою своєю цілу хату (Коб. Словник української мови в 11 томах