ніжний

НІ́ЖНИЙ, а, е.

1. Який виявляє любов і ласку в стосунках з ким-небудь.

Ніжний і тихий.., він був чимось визначним і заповняв тою тихою істотою своєю цілу хату (Коб., III, 1956, 280);

Немає для неї на світі нікого дорожчого, ніж він, її ніжний, тихий, душевний Віталик (Гончар, Тронка, 1963, 86);

// Який виражає любов, ласку; сповнений любов’ю, ласкою.

— Хлопче мій! — голос актрисин був.. ніжний і добрий (Л. Укр., III, 1952, 695);

Дорожче багатьох врочистих слів Буває погляд ніжний і тривожний! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 139);

Чув він його [голос], чув ніжні слова, що ще ніжнішими ставали в тих звуках (Хотк., II, 1966, 251).

2. Приємний на дотик, м’який.

Любов — не ніжний вітерець, А в сто разів складніша штука (Рильський, II, 1946, 113);

Білявка витерла ніжною батистовою хустинкою свої проліски (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 115).

3. Дуже гарний, досконалої форми, витончений.

Я розглядаю ніжну лінію шиї, м’який виріз на грудях (Коцюб., II, 1955, 419);

Такі знайомі пліч овали, дівочі руки й ніжний стан були у бранця!.. (Сос., І, 1957, 442).

4. Приємний для зору, слуху, нюху і т. ін.

З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Л. Укр., III, 1952, 196);

З гарячою парою з кухні линув ніжний аромат тіста і варених ягід (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32);

Ніжний багрянець скрашав хмарки над горами (Гонч., Вибр., 1959, 373);

Від неї [могили] залишився тільки невеличкий горбик землі, порослий бур’янцем і ніжною зелененькою травичкою (Тют., Вир, 1964, 201).

5. Дуже тендітний, невитривалий, неміцний.

Ніжні мімози і ті розгорнули листочки (Л. Укр., І, 1951, 304);

З’явилися проліски, ніжні, тендітні… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 219);

Ніжна петунія та царська борідка красувалися серед жовтогарячих гвоздик (Гончар, Тронка, 1963, 299);

// Який потребує бережливого ставлення.

Той, хто користується термосом, знає, що основною і найбільш ніжною його деталлю є тонкостінна срібляста колба (Веч. Київ, 29.І 1963, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me