ніжний

ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами). Її грація, витончена постать будили загальний подив (Ірина Вільде); Досконала фігура; Кароль кладе свою міцну кощаву руку на тендітне плече Зосі (М. Стельмах); Вона побачила, що в неї гарна ніжна шия (О. Довженко); Лаврін обняв її тонкий стан (І. Нечуй-Левицький). Стояв її син у сріблі місяця такий красний, такий делікатний з лиця, що в мами серце защеміло (Ірина Вільде); — Глянула на свою тверду, виточену білу руку і засміялася: — Бити таке тіло? Отаким гарапником? Хай тільки посміють! (Григорій Тютюнник); Тільки зрідка пройде фігура, яка з-під густого покривала видає точену жіночу поставу молодецькими рухами (І. Ле). — Пор. 1. згра́бний.

ЛАСКА́ВИЙ (який виявляє або виражає ласку), НІ́ЖНИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ГОЛУБИ́НИЙ, ЛА́ДНИЙ розм., ПОЛЮБО́ВНИЙ розм., ЗЛА́ГІДНИЙ рідше, ПЕСТИ́ВИЙ рідко; СКЛІ́ННИЙ, ПРИГОЛУ́БЛИВИЙ розм. (який виражає ласку); ПЕ́ЩЕНИЙ діал. (перев. про слово). Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (І. Франко); Синь гаїв, поля, світання, пісня солов'їна, ніжний шепіт і зітхання — моя Україна (В. Сосюра); Лагідним рухом пестила (Маруся) корову (Г. Хоткевич); Маркіз Шоньйо.. з пестливою ніжністю розкрив на долоні табакерку (Н. Рибак); Що в тобі? — Голубина посмішка, Як далекої ніжності знак (А. Малишко); Всі ви майстри на ладні слова (М. Чабанівський); Прагнень юності щоденних, Полюбовних слів, Наших дум, присвят пісенних Чую знову спів (П. Усенко); — Вона не знала.. того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати (Б. Грінченко); Дуже часто тиха і склінна невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху (І. Франко); Приголубливі слова.

НІ́ЖНИЙ (приємний для сприймання, який не має в собі нічого різкого, дратівливого тощо), ЛА́ГІДНИЙ, ЛАСКА́ВИЙ, М'ЯКИ́Й, ТОНКИ́Й (про запах, смак, колір і т. ін. — приємний своєю вишуканістю). Ніжний багрянець скрашав хмарки над горами (І. Гончаренко); Із звисаючої лампи, ослоненої зеленою ажурною заслоною, розходилося ніжне, лагідне світло (О. Кобилянська); Одяг її завжди простий, кольори м'які, як і погляд карих очей з-під довгих вій (М. Томчаній); Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (П. Панч). — Пор. 1. приє́мний.

НІ́ЖНИЙ (приємний на вигляд, на дотик); ОКСАМИ́ТОВИЙ, ОКСАМИ́ТНИЙ, БАРХАТИ́СТИЙ (подібний до оксамиту); ШОВКО́ВИЙ, ШОВКОВИ́СТИЙ (подібний до шовку). Білявка витерла ніжною батистовою хустинкою свої проліски (І. Цюпа); Темно в лісі. Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим мохом, високо сягає рябеньким стовбуром (М. Коцюбинський); Ковил, ще по-весняному шовковистий, стояв нерухомо і білів удалині (З. Тулуб). — Пор. 1. приє́мний.

ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ (ВТІШЛИВИЙ), УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ) заст., БЛА́ГОСНИЙ заст., ОХВІ́ТНИЙ діал.; ДОЛА́ДНИЙ (перев. про спів, музику тощо). Маруся замовкла і задумалась: їй.. не бажалось зачіпати в своїй душі смутну нотку в такий веселий, приємний час, поруч з милим (І. Нечуй-Левицький); (Яків:) Більше нічого не скажеш? (Мар'яна:) А що тобі сказати? (Яків:) Слово хороше (М. Зарудний); Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле (прислів'я); Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (М. Рильський); Славний вийшов сніданок у нас на пісочку між морем, що хлюпа під самі ноги, і боком барки!.. (М. Коцюбинський); Після напруження, після буйного льоту думок, цей спокій здався дівчині таким відрадним і бажаним (О. Донченко); Спать не можу й бачу сни: Десь немов садок розкішний, В нім квіток рядок утішний, В тихім сяєві весни (І. Франко); — Правду казав сват:.. На мою дитину не зажалієтесь, каже. Я годував її, щоб вона і Богові, й людям угодна була (А. Тесленко); Змусила (мелодія) море затамувати ритмічний подих прибою і завмерти в благосній дрімоті (О. Левада); Охвітна розмова; Зі шляху обізвалася неголосна доладна пісня (М. Стельмах). — Пор. 1. ні́жний.

ТЕНДІ́ТНИЙ (про людину й тварину, частини їхнього тіла, про рослини та їхні частини — тонкий своєю будовою), НІ́ЖНИЙ, СУБТИ́ЛЬНИЙ розм. Вона — і без того тендітна й маленька — якось зразу зробилась ще тендітніша (М. Хвильовий); І вся королівна була ніжна, тендітна, дуже тонка (С. Скляренко); Дуби старіють непомітно, Не те, що ясени тендітні (І. Муратов); Ніде так не стрічають радо І ніжних балерин, і левів-співаків, Як у прокурених димами вояків (М. Рильський).