1. Словник української мови у 20 томах

німуватий

НІМУВА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який мало говорить; мовчазний, мовчазливий.

2. заст. Який заїкається; заїкуватий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. німуватий — німува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. німуватий — -а, -е, заст. 1》 Який запинається. 2》 Мовчазний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. німуватий — Німува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. німуватий — Німува́тий, -а, -е 1) Заикающійся. 2) Молчаливый. Словник української мови Грінченка