оббігати

ОББІ́ГАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

Бігаючи, швидко ходячи, побувати по черзі в багатьох місцях, відвідати багатьох осіб і т. ін.

Сам собі, було, і обідати варю, і коня напуваю, і чоботи латаю, і ще скрізь оббігаю та назирну (Г. Квітка-Основ'яненко);

Муся оббігала всі знайомі місця в саду, побувала на лузі біля річки (О. Десняк).

ОББІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОББІ́ГТИ, оббіжу́, оббіжи́ш, док.

1. кого, що, навкруги кого – чого. Біжучи навкруги чого-небудь, описувати замкнуте коло.

Він швидко оббігає навкруги будинку і зустрічає її на другому розі (В. Собко);

Соломія оббігла навкруги хату, заглянула в повітку – коня й воза нема (М. Коцюбинський);

* Образно. Радіохвилі оббігли навколо всієї земної кулі... (В. Владко);

// Бігцем обгинати, обминати кого-, що-небудь.

Вони мовчки оббігають паркан, а я вже чекаю на них у сараї під бричкою (І. Микитенко);

Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то справа, то зліва (Д. Ткач);

// Обганяючи, переймати, перехоплювати кого-небудь.

На обрії .. замаячили постаті .. Це ж не кіннотники, що оббігти хочуть ворога, – вони махають руками, як вітряки (Ю. Яновський);

// Пробігати кружним шляхом поза чим-небудь.

В одну мить оббіг він поза дворами і наздогнав її на зеленому взгір'ї (І. Нечуй-Левицький);

Жеребець оббіг аж поза старою стайнею, кілька раз заіржав (Іван Ле);

// перен. Проходити певний, звичайно усталений шлях, цикл (про планети, годинникову стрілку і т. ін.).

Округ сонця шлях широкий В неоміряних краях, – Там планета лічить роки, Оббігаючи той шлях (В. Самійленко);

Молодий місяць швидко оббіг небо і подався спочивати (В. Гжицький);

Стрілка годинника вже встигла оббігти весь циферблат, а ми все летимо (з газ.);

// Протікаючи, круто завертати навколо чого-небудь, у чомусь (про річку, струмінь води); обтікати.

Не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають (Панас Мирний);

Трубами і трубками оббігатиме [вода] компресор, щоб потім виллятися геть (М. Трублаїні);

// Робити вигин навколо чого-небудь (про стежку і т. ін.).

Іван легко йшов угору крутим плаєм, що робив несподівані повороти.., оббігаючи безладно повергане каміння (П. Колесник).

2. тільки недок., кого, що, перен., розм. Обминати, обходити що-небудь неприємне, уникати кого-, чого-небудь.

Саме те місце, де вони жили, зробилося якимсь страшним, – стали його оббігати... (Панас Мирний);

Собаки оббігали його городами, а невістка .. часто плакалась нашій матері, що дід її задушить своїм тютюном (О. Довженко).

3. перев. док., кого, що, розм. Біжучи, побувати по черзі в багатьох місцях, відвідати багатьох осіб і т. ін.

Умилась, прибралась [панночка], оббігла усі будинки, увесь двір (Марко Вовчок);

Влас сам не знав, як він встиг оббігти півмістечка, знайти Діну (Л. Дмитерко).

4. розм. Втрачати верхній шар чогось (перев. фарби, побілки) від змивання його водою, дощем.

Вибілила хату, – дощ пішов, вона й оббігла, і вп'ять [знов] руда (Сл. Б. Грінченка).

◇ (1) Оббі́гти / оббіга́ти очи́ма (о́ком, по́глядом):

а) (кого, що) швидко оглянути кого-, що-небудь.

Хутко очима оббіг натовп (А. Головко);

Він швидко оббіг очима велосипед (А. Хорунжий);

Вдова оббігла все оком, .. усміхнулась (В. Бабляк);

Дівчина зніяковіла і ще прикріше почервоніла. Вона оббігла поглядом кімнату, розшукуючи свої речі (Ю. Яновський);

Він оббігав поглядом своїх дивно сивих очей тісний форум, різонуло його по самому серцю буйністю барв на святкових шатах (П. Загребельний);

б) (що) швидко прочитати, проглянути щось написане.

Ориська оббігла записку очима й перелякана зімняла [зім'яла] її, мало що не проковтнула (Ірина Вільде).