обвинувальний
ОБВИНУВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який містить у собі обвинувачення, осуд кого-, чого-небудь.
– Що ж ти хочеш? – спитав секретар, вислухавши десятихвилинну обвинувальну промову агронома, з якої він ніяк не міг зрозуміти, чим же, власне, завинив Сагайдак (С. Добровольський).
2. юр. Який містить у собі судове обвинувачення; стос. до судового обвинувачення.
Він уважно перечитав всю справу Шевченка і здивувався: був там і обвинувальний акт, і протоколи допитів, і вирок. Не було тільки тих віршів, за які спіткала його така жорстока доля (З. Тулуб);
Обвинувальний висновок.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвинувальний — обвинува́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- обвинувальний — -а, -е. 1》 Який містить обвинувачення, осуд кого-, чого-небудь. 2》 юр. Який містить судове обвинувачення; стос. до судового обвинувачення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвинувальний — ОБВИНУВА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який містить у собі обвинувачення, осуд кого-, чого-небудь. — Що ж ти хочеш? — спитав секретар, вислухавши десятихвилинну обвинувальну промову агронома, з якої він ніяк не міг зрозуміти, чим же, власне, завинив Сагайдак (Добр. Словник української мови в 11 томах