обганяти

ОБГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ОБІГНА́ТИ, обжену́, обжене́ш, док., кого, що.

1. Рухаючись швидше, обминати й залишати позаду кого-, що-небудь; переганяти, випереджати.

Після сніданку Дмитро виїжджає на поле. Шляхом його обганяє Мирон Підіпригора, який оце нещодавно .. купив пару кобилок (М. Стельмах);

Десь на дев'ятий день мандрів обігнали криничани валку своїх полтавських земляків – опішнянців (О. Гончар);

// Випереджати, залишати позаду, змагаючись з ким-, чим-небудь у швидкості руху.

По полудні знов скаче селом економ, як навіжений. Періщить коня і плигає в стременах, немов хоче коня обігнати (М. Коцюбинський);

Миттю зірвавшись з своїх місць, ми побігли назустріч загонові, намагаючись обігнати один одного (І. Цюпа);

* Образно. Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися наввипередки (Панас Мирний).

2. у чому, перен. Досягати більших успіхів, кращих результатів у чому-небудь порівняно з іншим.

Яськ змагається зі своїм сусідом по роботі – Шевченком. Не обганяє його, але й не відстає (П. Інгульський).

3. у чому, перен. Розвиватися, зростати швидше, ніж хто-, що-небудь.

Зменшення забур'яненості має винятково велике значення для льону, бо сходи його довгий час ростуть повільно і бур'яни обганяють їх в рості й глушать (з наук. літ.).

4. тільки недок., кого від кого і без дод. Не підпускати (комарів, мух і т. ін.), махаючи чим-небудь; відганяти.

Труп царевича лежав, Над ним Аркадський Підкоморій Любистком мухи обганяв (І. Котляревський);

Вони [діти] беруться обганяти його [коня] від оводів (І. Франко).

ОБГАНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., що, розм.

Те саме, що оббі́гати.

Немає коло возика Лиски! .. І жінки тієї немає. Даринка сюди, Даринка туди, обганяла весь садок (І. Вирган).