обганяти

ОБГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ОБІГНА́ТИ, обжену́, обжене́ш, док., перех.

1. Рухаючись швидше, обминати й залишати позаду кого-, що-небудь; переганяти, випереджати.

Після сніданку Дмитро виїджає на поле. Шляхом його обганяє Мирон Підіпригора, який оце нещодавно.. купив пару кобилок (Стельмах, ІІ, 1962, 273);

Десь на дев’ятий день мандрів обігнали ериничани валку своїх полтавських земляків — опішнянців (Гончар, Таврія, 1952, 25);

// Випереджати, залишити позаду, змагаючись з ким-, чим-небудь у швидкості руху.

По полудні знов скаче селом економ, як навіжений. Періщить коня і плигає в стременах, немов хоче коня обігнати (Кцюб., ІІ, 1955, 61);

Миттю зірвавшись з своїх місць, ми побігли назустріч загонові, намагаючись обігнати один одного (Цюпа, Три явори, 1958, 5);

*Образно. Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися навипередки (Мирний, І, 1946, 385).

2. перн. Досягати більших успіхів, кращих результатів у чому-небудь порівняно з іншим.

[Ярина] Язнову випередила всіх свинарок: в роботі мене ніхто не обжене (Корн., ІІ, 1955, 99).

3. у чому, перен. Розвиватися, зростати швидше, ніж хто-, що-небудь.

Зменшення забур’яненості має винятково велике значення для льону, бо сходи його довгий час ростуть повільно і бур’яни обганяють їх в рості й глушать (Ол. та ефір. культ., 1956, 88).

4. чим, рідко. Не підпускати (комарів, мух, і т. ін.), махаючи чим-небудь; відганяти.

Труп царевича лежав, Над ним Аркадський Підкоморій Любистком мухи обганяв (Котл., І, 1952, 268);

// від кого — чого. Відганяючи, боронити, захищати.

Вони [діти] беруться обганяти його [коня] від оводів (Фр., VІІІ, 1952, 341).

ОБГАНЯ́ТИ², я́ю, я́єш, док., перех., розм. Те саме, що оббі́гати.

Немає коло возика Лиски!..І жінки тієї немає. Даринка сюди, Даринка туди, обганяла весь садок (Вирган, В розп. літа, 1959, 271).