обгортати

ОБГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., кого, що.

1. чим, у що і без дод. Покривати, обвиваючи, обмотуючи кругом, з усіх боків.

Він обгортав кожну свічку хусточкою і подавав о. Артемієві (І. Нечуй-Левицький);

Здається, не багато речей, а ці дрібнички докучають страх як, треба все обгорнути та вкласти (М. Коцюбинський);

Віра обгорнула схвильованого Клима в плащ і повела в дім (Я. Гримайло);

* Образно. Вітер одразу налітає на них, мало не збиваючи з ніг, обгортає крижаною ковдрою (В. Кучер);

В вікна дим і станція, і гули, долітає дзвонами село. І в диму мене моє минуле обгортає траурним крилом (В. Сосюра).

2. тільки недок. Доладно, щільно облягати, обтягувати (про одяг, вбрання).

Біла сукня щільно обгортала її струнку постать (О. Десняк);

Добірний шовк .. обгортав дозрілу живучість жінки (Іван Ле);

// Те саме, що прикрива́ти 1.

Маю з чого прожити. А за все те маю подякувати оцим лахам, що обгортають моє грішне тіло (Л. Мартович).

3. Те саме, що обійма́ти 1.

[Савка:] Шкода вже нам молодіти, старенька моя!.. (Жартом обгортає жінку) (С. Васильченко);

Довго співала царівна морська, Мій стан обгортала царівни рука (Микола Чернявський);

Галинка пригорнулася до Марини, руками обгорнула шию, поцілувала (Г. Епік).

4. перен. Обступати, охоплювати з усіх боків, не даючи змоги вирватись; оточувати.

Сунуть половці з Дону і з моря – Обгортають наших, як лихая недоля (Панас Мирний);

Козаки тихо обійшли замок і облавою обгорнули його (Д. Мордовець);

Закипів же й Шрам .. – А ви ж, – каже, – прокляті салогуби, де тоді були, як ляхи обгорнули нас під Берестечком..? (П. Куліш);

* Образно. Зелені гори, вкриті лісом, як дивні зелені завіси, обгортали кругом Шевченкову могилу (І. Нечуй-Левицький).

5. тільки 3 ос., перен. Густо обволікати, затягувати (про дим, туман і т. ін.).

Гаврило куняє.., пара з ріки валує через міст, димом обгортає Гаврилову скулену постать (Григорій Тютюнник);

Не дурно ж так дощиком пахне... Он хмара згущається чорна, Край неба ввесь скоро обгорне (І. Франко);

// безос.

В обличчя [Тимкові] вдарило гарячим духом розпарених людських тіл. Обгорнуло парою. В тій парі, як у тумані, люди (Григорій Тютюнник);

// Заповнювати собою, охоплювати навколишній простір (про світло, темряву, морок і т. ін.).

Весла – як крила в блакиті. Ми летимо. Я принаймні маю таке вражіння, може, од синяви, що кругом обгорнула: вона над нами й під нами, спереду, ззаду, з боків. Навіть повітря здається блакитним (М. Коцюбинський);

Ніч обгорнула біленькі хати, Немов маленьких діточок мати (Леся Українка);

Він з нудьгою поглядав на горішню лампу, доки ми догадались її погасити... Темінь обгорнула кімнату (Ю. Яновський).

6. перен. Повністю охоплювати, заполонювати (про певний стан, почуття і т. ін.).

Підходжу до вікна .. Обгортає зелена п'яна лінь (С. Васильченко);

[Лукія:] Доки весела – глузую, а обгорне сум – плакатиму (М. Кропивницький);

Не спав Оксень Недомірко, хоч і важка дрімота обгортала його (І. Цюпа).

7. Підгортаючи, обкладати, обкидати з усіх боків чим-небудь сипким.

Вона полізла з рогачем у піч. Засунула горщик, обгорнула жаром. Накрила покришкою (Панас Мирний).

8. с. г. Підпушувати землю навколо рослини, присуваючи, привалюючи її до стебла; підгортати.

Оженила Горпина сина перед жнивами, вирядила у весільний четвер молодих картоплю обгортати (Л. Яновська);

Мічурін схилився над лілією й почав обережно обгортати її землею (О. Довженко).

◇ (1) Мов по́лум'ям обгорта́є / обгорну́ло кого, безос. – хтось раптово відчуває сильне збентеження, хвилювання, образу і т. ін.

Мене мов полум'ям обгорнуло, і я витріщив очі. Чи я був справді такий короткозорий, що не бачив відразу того, за чим так тужливо визирав і дожидав? (О. Кобилянська);

(2) Обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.) – викликати у кого-небудь переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін.

Не несли вони [дні] у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою .. Топтали мою єдину надію (Панас Мирний);

Вдруге осиротів Левко. Того, першого, ганебного сирітства він не знав. А друге огорнуло серце важким смутком (з газ.);

Страх (о́страх, жах) бере́ (обгорта́є, обійма́є, обніма́є, охо́плює і т. ін.) / узя́в (обгорну́в, обійня́в, обня́в, охопи́в і т. ін.) кого <�Страх нахо́дить (напада́є) / найшо́в (напа́в) на кого> див. страх¹;

Сум обійма́є (обніма́є, обгорта́є, находить, нападає і т. ін.) / обійня́в (обня́в, обгорну́в, найшо́в, напа́в і т. ін.) див. сум¹;

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) по́лум'ям обгорну́ло / обгорта́є кого, безос. – хтось дуже вражений чимсь, раптом відчув сильне збентеження, хвилювання і т. ін.

Мене мов полум'ям обгорнуло, і я витріщив очі. Чи я був справді такий короткозорий, що не бачив відразу того, за чим так тужливо визирав і дожидав? (О. Кобилянська).