обдурений

ОБДУ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обдури́ти.

Обдурені раз надією, були [селяни] тепер стримані (А. Головко);

[Жанна:] Я теж самотня... І жорстоко обдурена (О. Корнійчук);

// обду́рено, безос. пред.

Я ходив послухати українських пісень до акцизників (в бібліотеці). Адже мене обдурено: жадних пісень там не співано (М. Коцюбинський).

2. у знач. прикм. Введений в оману чиїми-небудь підступними діями, нещирими словами, обіцянками і т. ін.; ошуканий.

Ти чекаєш, обдурений батьку, свого “героя” з Західного фронту, – нещасний сліпець і дурень (П. Колесник);

Обдурений мавр убива Дездемону (Л. Первомайський);

Тема зведеної обдуреної дівчини, тема зганьбленої жіночої гідності в глибших письменників-реалістів майже завжди переростала в тему соціальну (з наук. літ.);

// Який відбиває почуття введеної в оману людини.

Чого ж це знов на фронт... І знову кров і жах в обдурених очах?! (В. Сосюра).