обділяти

ОБДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док.

1. Ділячи що-небудь, роздавати кожному; наділяти багатьох чим-небудь.

[Палажка:] Винеси з Горпиною в рядні пироги, книші, паляниці й перепічки... Будемо обділяти загін (М. Старицький);

Обділяв [Кузьмин] людей сіллю, зачерпував жменею з свого мішечка і тицяв у простягнені звідусіль руки (Ю. Збанацький);

Обділила мачуха двох своїх пасинків – кожного цілим пиріжком (з казки);

// Давати, дарувати певну кількість чого-небудь одній особі; наділяти.

Нагодує, обділить [Оксана старця] чим Бог послав, на дорогу дасть і випроводить за село (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Коли б лишень Терлецький не обділив і сина таким приданим, як нас оцією вечерею (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін.

[Химка:] Ніколи, мабуть, не діждешся його [щастя]! Не на те тебе родили, не такою долею обділяли (Панас Мирний).

2. Кривдити, виділяючи меншу частину при розподілі чого-небудь; недодавати.

Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (О. Гончар);

// Не давати кому-небудь того, на що він сподівається.

[Маюфес:] Ваше слово – закон; ваша честь – вище всяких векселів і розписок! Надіюся, що не обділите бідного чоловіка! (І. Карпенко-Карий);

// перен. Позбавляти кого-небудь своєї прихильності, доброзичливого ставлення і т. ін.; обходити.

Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділе [обділить] нас своєю ласкою (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me