обділяти
ОБДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док.
1. Ділячи що-небудь, роздавати кожному; наділяти багатьох чим-небудь.
[Палажка:] Винеси з Горпиною в рядні пироги, книші, паляниці й перепічки… Будемо обділяти загін (Стар., Вибр., 1959, 475);
Обділяв [Кузьмин] людей сіллю, зачерпував жменею з свого мішечка і тицяв у простягнені звідусіль руки (Збан., Сеспель, 1961, 158);
Обділила мачуха двох своїх пасинків — кожного цілим пиріжком (Укр.. казки, легенди.., 1957, 499);
// Давати, дарувати певну кількість чого-небудь одній особі; наділяти.
Нагодує, обділить [Оксана старця] чим бог послав, на дорогу дасть і випроводить за село (Кв.-Осн., II, 1956, 425);
— Коли б лишень Терлецький не обділив і сина таким приданим, як нас оцією вечерею (Н.-Лев., III, 1956, 61);
// перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін.
[Xимка:] Ніколи, мабуть, не діждешся його [щастя]! Не на те тебе родили, не такою долею обділяли (Мирний, V, 1955, 239).
2. Кривдити, виділяючи меншу частину при розподілі чого-небудь; недодавати.
Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (Гончар, III, 1959, 270);
// Не давати кому-небудь того, на що він сподівається.
[Маюфес:] Ваше слово — закон; ваша честь — вище всяких векселів і розписок! Надіюся, що не обділите бідного чоловіка! (К.-Карий, II, 1960, 313);
// перен. Позбавляти кого-небудь своєї прихильності, доброзичливого ставлення і т. ін.; обходити.
Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділе [обділить] нас своєю ласкою (Мирний, V, 1955, 415).
◊ До́ля (приро́да і т. ін.) обділи́ла кого чим — хтось не має, позбавлений певних якостей, можливостей і т. ін.
Він відчував себе скривдженим. Звик бути всюди і у всьому першим.. і не міг тепер спокійно поставитися до того, що.. доля зненацька скривдила його, обділила (Загреб., Спека, 1961, 254);
— Бути б тобі артистом на сцені, щоб люди раділи, слухаючи, та ось вродою тебе природа обділила (Ткач, Жди.., 1959, 46).
Значення в інших словниках
- обділяти — обділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обділяти — 1. наділяти, давати, дарувати, уділяти, обдаровувати; 2. кривдити, недодавати, обходити, обминати; п-к ОБДІЛЕНИЙ, 1. наділений і п. ф., 2. обійдений. Словник синонімів Караванського
- обділяти — -яю, -яєш, недок., обділити, -ділю, -ділиш, док. 1》 Ділячи що-небудь, роздавати кожному; наділяти багатьох чим-небудь. || Давати, дарувати певну кількість чого-небудь одній особі; наділяти. || перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обділяти — ОБДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док. 1. Ділячи що-небудь, роздавати кожному; наділяти багатьох чим-небудь. [Палажка:] Винеси з Горпиною в рядні пироги, книші, паляниці й перепічки... Будемо обділяти загін (М. Словник української мови у 20 томах
- обділяти — обхо́дити (обділя́ти) / обійти́ (обділи́ти) (своє́ю) ла́скою кого. Ставитися неприхильно, недоброзичливо, з суворістю і т. ін. до кого-небудь. Пораднице наша!... Фразеологічний словник української мови
- обділяти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- обділяти — Обділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. обділи́ти, -лю, -лиш, гл. Надѣлять, надѣлить всѣхъ, раздѣливъ, дать всѣмъ. Батюшка вийшов на царські врата да почав проскурою народ обділяти. Г. Барв. 255. Словник української мови Грінченка