обезглавлення
ОБЕЗГЛА́ВЛЕННЯ, я, с., книжн.
Дія за знач. обезгла́вити.
Серед неандертальських поховань є цілі кістяки, є розчленовані на частини різноманітними методами: простим розтином трупа, обезглавленням (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обезглавлення — обезгла́влення іменник середнього роду книжн. Орфографічний словник української мови
- обезглавлення — -я, с. Дія за знач. обезглавити. Великий тлумачний словник сучасної мови